Постанова ВГСУ від 24.06.2014 року у справі №922/203/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 922/203/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Міщенка П.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Центренерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 по справі № 922/203/14 за позовом ПАТ "Центренерго" до ТОВ "Фрегат", ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ПАТ "Центренерго" в січні 2014 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фрегат" та ФОП ОСОБА_2 про визнання договору відступлення права вимоги від 19.02.2010 на суму 32170,00 грн. - недійсним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 по справі № 922/203/14 /суддя : Мамалуя О.О./ відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 по справі №922/203/14 /судді : Істоміна О.А., Барбашова С.А., Білецька А.М./ рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Центренерго" просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ПАТ "Центренерго" мав заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 в сумі 32170,51 грн. за договором № 1 про ремонт крівлі КТЦ-2 від 16.08.2001, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 42/19 від 10.02.2004 (а.с.15). На виконання вказаного рішення суду 01.06.2004 видано відповідний наказ №42/19 та відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.02.2004 порушено провадження по справі № 15/76-6 про банкрутство ПАТ "Центренерго".

ФОП ОСОБА_2 в травні 2006 року заявлені кредиторські вимоги до ПАТ "Центренерго" в сумі 32170,51 грн (а.с.32).

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Фрегат" 19.02.2010 укладений договір відступлення права вимоги до ПАТ "Центренерго" по рішенню суду по справі № 42/19 (а.с.18).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказаний договір відступлення права вимоги між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Фрегат" укладений з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент укладання договору, оскільки у виконавчому провадженні за наказом господарського суду № 42/19 від 01.06.2004 ФОП ОСОБА_2 виступає як стягувач, а стягувач за виконавчим документом може бути змінений тільки у випадку його реорганізації, а не у випадку відступлення права вимоги; крім того, ФОП ОСОБА_2 пропущений строк звернення із кредиторськими вимогами, встановлений ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі про банкрутство № 15/76-6 і його вимоги в сумі 32170,51 грн є погашеними, що позбавляє права ТОВ "Фрегат", звернутись із грошовими вимогами в сумі 32 170,51 грн, як нового кредитора у справі про банкрутство ПАТ "Центренерго".

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, так як твердження позивача стосовно того, що він лише 08.01.2013 дізнався про те, що між ТОВ "Фрегат" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги є невірним, оскільки в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про отримання позивачем даного договору 12.04.2010.

Таким чином, Господарський суд Харківської області дійшов до висновку про те, що оскільки строк для звернення позивача з даним позовом сплив 12.04.2013, відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, то підстав для задоволення позовних вимог не має.

Харківський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 15.04.2014 залишив рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.