ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2016 року Справа № 910/31323/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Полонська Н.М.,відповідача-Клименко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№910/31323/15 за позовомПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2"до ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"простягнення 746036,90 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 56086,32 грн. ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 01.02.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.11,625 ЦК України, ст.174 ГК України, ст.82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19.01.2013р.) та ст.ст.33,34,78,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що, по-перше, на момент укладення та затвердження мирової угоди у справі №50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство ВАТ "Трест Міськбуд-4" спору по суті грошових вимог між боржником та кредиторами вже не існує, а, по-друге, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою, причому інших правових наслідків та відповідальності за невиконання зобов'язань по мировій угоді у справі про банкрутство спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять. Заявник також вважає, що мирова угода, яка затверджена судом, не є договором у цивільно-правовому розумінні.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва у березні 2009 року звернулась до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Трест Міськбуд-4".
Провадження за вказаною заявою порушено ухвалою господарського суду м.Києва від 06.04.2009 у справі №50/254.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2014 у справі №50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство ВАТ "Трест Міськбуд-4", залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014, затверджено мирову угоду, за змістом якої вимоги кредиторів четвертої черги, серед яких є вимоги ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" у розмірі 1282675,70 грн., погашаються кредитором - ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд". При цьому, виплата здійснюється протягом 60-ти днів з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Києва про затвердження.
Враховуючи невиконання ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" умов мирової угоди ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2014 у справі №50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1282675,70 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 13.05.2015 у справі №910/7550/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2015, зобов'язано ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2014 у справі №50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" 1282675,70 грн.
Вказаним рішенням встановлено, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо перерахування на рахунок позивача коштів у відповідності до умов мирової угоди. При цьому зазначено, що 60-денний строк для виконання відповідачем грошового зобов'язання за мировою угодою слід відраховувати від 22.04.2014 року (дня набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №50/254-43/124-46/304-2012), тому останнім днем для сплати відповідачем заборгованості є 23.06.2014р.
Враховуючи те, що відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду м.Києва від 24.01.2014 у справі №50/254-43/124-46/304-2012, позивачем за період з 24.06.2014р. (день наступний за днем, коли зобов'язання мало бути виконано) по 07.12.2015р. були нараховані 3% річних в сумі 56086,32 грн. та 746036,90 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013р.) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Отже, виходячи зі змісту вказаної статті мирова угода є цивільно-правовою угодою (правочином).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що мирова угода за своєю правовою природою є правочином у розумінні ст.ст.202,203 ЦК України та підставою для виникнення прав і обов'язків сторін, які її уклали, а також одночасно є судовою процедурою у справі про банкрутство.
Правової позиції про те, що мирова угода одночасно є правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, дотримується також Верховний Суд України (постанова від 04.07.2006 у справі №3-2433к06) та Вищий господарський суд України (постанови від 15.01.2014 у справі №10/Б-932, від 13.08.2013 у справі № 2-3/1835-2006 (2-31/1835-06), від 28.10.2010 у справі №28/130 та від 27.01.2014 у справі №922/3651/13).
Таким чином, необґрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги про те, що затверджена мирова угода не є правочином.
Як було зазначено, за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі №50/254-43/124-46/304-2012, відповідач зобов'язався сплатити позивачу протягом 60-ти днів з моменту набрання законної сили вказаною ухвалою суду грошові кошти в сумі 1282675,70 грн.
Обставини невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті 1282675,70 грн. у передбачений мировою угодою термін встановлено рішенням господарського суду м.Києва від 13.05.2015 у справі №910/7550/15-г, тому в силу приписів ст.35 ГПК України вказані обставини є преюдиціальними та не потребують повторного доказування.
З огляду на те, що ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язання зі сплати позивачу коштів в сумі 1282675,70 грн. не було виконано у визначений мировою угодою строк, відповідач є таким, що допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за мировою угодою, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 746036,90 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 56086,32 грн., розрахунок яких перевірено судом та не суперечить чинному законодавству.
Сервіси для юристів