ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2016 року Справа № 910/15796/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Барицької Т.Л.,
Татькова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року
та на рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року
у справі № 910/15796/15
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 205 500,00 грн.
за участю представників
позивача Ільїна В.Ю.
відповідача - ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року (суддя Отрош І.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року (судді Федорчук Р.В., Майданевич А.Г., Лобань О.І.) у справі № 910/15796/15 у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" відмовлено повністю, визнано недійсним п. 3.2.5 Договору про надання послуг № 29102013 від 29 жовтня 2013 року, укладеного між товариством обмеженою відповідальністю "Агелес" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агелес" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 жовтня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агелес" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 29102013, відповідно до умов якого виконавець з метою отримання прибутку зобов'язується самостійно, на власний ризик, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, у відповідності із завданням замовника надавати замовнику та/або клієнтам замовника послуги в ІТ сфері.
Умовами договору встановлено, що виконавець зобов'язаний у випадку укладення протягом строку дії договору та двох років з моменту припинення дії цього договору з клієнтом замовника (або з будь-яким з афілійованих підприємств або відокремлених підрозділів компанії клієнта замовника) подібного за змістом договору щодо надання послуг та/або виконання робіт в ІТ-сфері, передбачених цим договором, або подібних до них послуг та/або робіт, або договорів із подібним, схожим та/або таким самим предметом договору, в тому числі укладення трудових договорів та/або контрактів, виконавець сплачує на користь замовника компенсаційний платіж у розмірі суми в гривнях 10500 грн. 00 коп. за кожний такий випадок укладення договору (контракту/угоди). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2016 року (включно), але у будь-якому разі до повного виконання представниками сторін всіх своїх зобов'язань за договором. Закінчення строку цього Договору або дострокове розірвання у передбаченому договором порядку не призводить до втрати дійсності п. 3.2.5, п. 3.2.6 та пунктів розділу 7 цього договору. Дострокове розірвання договору можливе, зокрема, у випадку спільної письмової згоди сторін, яка оформлюється сторонами у вигляді угоди про розірвання із зазначенням в ній наслідків розірвання договору і моменту розірвання договору (п. 3.2.5, п. 10.1 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.12.2013), п. 10.2, з п. 10.7 договору).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Сервіси для юристів