Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №910/17112/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/17112/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаГаджук П.П., дов. від 14.02.14 Олейніков Є.В., дов. від 17.02.14відповідачаМіхліченко В.В., дов. від 02.01.13 Смірнов О.С., дов. від 27.12.13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.14у справі№910/17112/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"доПриватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3"простягнення 251 946,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" про стягнення 251100,05 грн. основного боргу та 846,17 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що договір підряду, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу суму авансу, було розірвано, а відтак спірні кошти підлягають поверненню позивачу з огляду на приписи статей 526, 530, 610, 611, 625, 629, 653, 837 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Заявою від 23.09.2013 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 400000,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2013 у справі №910/17112/13 (суддя Лиськов М.О.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що позивач здійснив оплату за фактично виконані відповідачем роботи, однак відмовився від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 (судді: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013 у справі №910/17112/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 400000,00 грн. невикористаного авансу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач перерахував відповідачу суму коштів у якості авансу за договором підряду, водночас, доказів виконання будь-яких робіт саме за вказаним договором матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з постановою суду, Приватне акціонерне товариство "Мостобудівне управління-3" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 853, 882 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено докази, що підтверджують виконання відповідачем робіт за договором, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством "Мостобудівне управління-3" (субпідрядник) було укладено договір підряду №17/05-13, за умовами якого генпідрядник передає, а субпідрядник приймає на себе виконання комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт з використанням бетону, арматури та арматурних каркасів постачання генпідрядника по влаштуванню пальового поля на об'єкті: "Будівництво торгівельного центру між вулицею П.Куліша та вулицею Під Дубом у м. Львів, Україна", згідно з робочою документацією, положеннями цього договору та додатків до нього, ДБН України та вимог Замовника будівництва, які не суперечать чинному законодавству, а саме: влаштування буронабивних паль орієнтовним обсягом 500 м3, кількістю 104 шт. паль; буроін'єкційних паль (кількість яких буде погоджена Сторонами після затвердження проектної документації по будівництву Об'єкту); виготовлення арматурних каркасів для ПБН-11-62 в кількості орієнтовно 29 шт. Пунктом 3.1 договору погоджено, що тверді договірні ціни за одиницю виміру робіт передбачених до виконання цим Договором, становлять: тверда договірна ціна перебазування однієї бурової установки з міста Київ на Об'єкт та назад з Об'єкта в м. Київ становить 120 000,00 грн. (пункт 3.1.1); тверда договірна ціна виготовлення одного арматурного каркасу для паль ПБН-11-62 з матеріалів Генпідрядника становить 996,55 грн. (пункт 3.1.2); тверда договірна ціна улаштування одного кубічного метру буроін'єкційних паль діаметром 620 мм довжиною 18 м становить 850,00 грн. (пункт 3.1.3); тверда договірна ціна улаштування одного кубічного метру буронабивних паль діаметром 620 мм довжиною 18 м підпірної стіни становить 2850,00 грн. (пункт 3.1.4). Пунктом 3.2 договору встановлено, що договірні ціни визначені у пункті 3.1 договору не враховують: вартість бетону, арматури, металопрокату, арматурних каркасів та їх доставки на об'єкт (надаються генпідрядником). Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що протягом 10 (десяти) днів після дати підписання даного Договору, Генпідрядник перераховує на банківський рахунок Субпідрядника авансовий платіж у розмірі окремо погодженому Сторонами. За письмовою вимогою Генпідрядника Субпідрядник протягом двох робочих днів зобов'язується надати Генпідряднику звіт про використання авансу, та підтверджуючі використання коштів первинні бухгалтерські документи. Субпідрядник має право використовувати кошти авансового платежу виключно для виконання робіт, передбачених цим Договором.

Також установлено, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу 400000 грн.

Листом від 19.06.2013 відповідач повідомив позивача про те, що він не має можливості розпочати роботу по договору, оскільки станом на 19.06.2013 року проектна документація не отримана, обсяги робіт, які надаються для виконання невідомі, а відтак ініціює процедуру розірвання договору. Також відповідач зазначив, що авансовані кошти з урахуванням понесених витрат будуть повернуті позивачу.

Листом від 02.07.2013 позивач повідомив відповідача про відмову від договору та просив вважати зобов'язання за договором підряду від 17.05.2013 припиненими з 02.07.2013 та просив повернути незасвоєний аванс.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" 400000,00 грн. заборгованості (незасвоєного авансу). Крім того, у позовній заяві позивач просив також стягнути 846,17 грн. 3% річних.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Однак, судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки підставам розірвання договору підряду, не з'ясували правові наслідки розірвання договору та не застосували норми матеріального права, що регулюють порядок припинення зобов'язань між сторонам у конкретних правовідносинах; правова природа коштів, які просить стягнути позивач, не з'ясована. Відтак, підстава та предмет позову належним чином судами не досліджувались.

Поза увагою судів залишилось також і листування сторін, зокрема, щодо вимоги позивача повернути суму коштів у розмірі 251100,05 грн. у зв'язку з відмовою від договору на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами не досліджені належним чином обставини справи щодо фактичного виконання відповідачем робіт, передбачених пунктами 3.1.1, 3.1.2 договору щодо перебазування бурової установки з Києва до Львова та виготовлення каркасів з урахуванням листування сторін та доказів поданих сторонами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 251100,05 грн. основного боргу та 846,17 грн. 3% річних. Заявою від 23.09.2013 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 400000,00 грн. заборгованості; будь-яких заяв про відмову від частини позовних вимог матеріали справи не містять. Втім, як вбачається з рішення та постанови, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 846,17 грн. судами попередніх інстанцій розглянута не була.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно визначити предмет та з'ясувати підстави позову, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.