Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №905/7109/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 905/7109/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 рокута на рішеннягосподарського суду Донецької області від 10.12.2013 рокуу справі № 905/7109/13 господарського суду Донецької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус"до1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"пророзірвання договору лізингу та стягнення лізингових платежів на суму 2 270 699, 30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Гоголь Б.М. (дов. б/н від 27.12.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 (суддя: Величко Н.В.) позовні вимоги задоволені частково; розірвано договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" лізингові платежі в розмірі 2 270 699,30 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року у справі №905/7109/13 (судді: Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" у судовому засіданні, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю представників інших сторін по справі у судовому засіданні та бажанням вислухати їх пояснення.

Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 року явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Крім того, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

У судовому засіданні, представник відповідача-2 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача-2, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус" (лізингоодержувач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець), укладено договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 та Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA46L-08.

Предметом лізингу, згідно Додатку 1, є екскаватор гідравлічний "Катерпіллар" 330D САТ0330 DCMEY00370, кількістю 1 шт.

На виконання умов вказаного договору лізингодавець (відповідач-2) придбав у ТОВ з іноземними інвестиціями "Ципеллін Україна ТОВ" предмет лізингу та за актом приймання-передачі обладнання № 84 від 12.09.2008р. передав позивачу.

Пунктом 14.1 Загальних Умов сторони погодили, що за передачу предмета лізингу лізингоодержувачеві в тимчасове володіння й користування лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві загальну суму лізингових платежів відповідно до правил, встановлених пунктом 14, а також відповідним договором. Лізингові платежі за кожним договором включають частину вартості предмета лізингу та проценти. Крім лізингових платежів, за передачу права власності на кожен предмет лізингу лізингоодержувачеві у випадках, передбачених цими загальними умовами, лізингоодержувач також виплачує лізингодавцеві викупну ціну відповідного предмета лізингу в розмірі, передбаченому в пункті 14.6 загальних умов і у порядку, передбаченому цими загальними умовами.

Відповідно до п. 6.5 Загальних Умов, по закінченні строку лізингу за відповідним договором передбачуваний таким договором предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача, але в кожному разі за умови, що до такого переходу права власності на зазначений предмет лізингу лізингоодержувач виплатив лізингодавцю всю відповідну суму договору у повному обсязі (включаючи, крім іншого, відповідні лізингові платежі й викупну ціну), а також в повному обсязі виконав інші свої зобов'язання, передбачені цими загальними умовами і відповідним договором.

Згідно п.14.6 Загальних Умов, сторони погодили, що Лізингоодержувач здійснює сплату на користь Лізингодавця суми Викупної Ціни кожного Предмета Лізингу як платіж за передачу Лізингодавцем Лізингоодержувачеві права власності на відповідний Предмет Лізингу.

Розмір Викупної Ціни всього Предмета Лізингу залежить від строку, у який Лізингоодержувач здійснює викуп відповідного Предмета Лізингу й визначається в такий спосіб: у випадку, якщо Лізингоодержувач здійснює викуп Предмета Лізингу по закінченні Строку Лізингу за відповідним договором (п.6.5 Загальних Умов), Лізингоодержувач здійснює сплату відповідної Викупної Ціни в розмірі, установленому таким Договором. (пп.А п.14.6.1 Загальних Умов).