ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2014 року Справа № 902/1653/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.02.14у справі№902/1653/13господарського судуВінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк"простягнення сумиза участю представників від:позивачаХаліна А.О. (дов. від 16.03.12)відповідачаСлодецький О.В. (дов. від 01.10.13)
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення із Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" 1117641,37 грн., з яких 948858,14 грн. основного боргу, 3495,44 грн. втрат від інфляції, 74011,45 грн. пені, 24856,27 грн. 3% річних, 66420,07 грн. 7% штрафу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.14 (суддя Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Грязнова В.В., суддів: Розізнаної І.В.,
Мельник О.В.), позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнено 948858,14 грн. основного боргу, 24 856,27 грн. 3% річних, 51169,26 грн. пені, 46494,05 грн. штрафу, 22352,83 грн. судового збору. В частині стягнення 3495,44 грн. інфляційних втрат, 22 842,19 грн. пені, 19926,02 грн. штрафу, в позові відмовлено. В частині відмови у стягненні інфляційних, судові акти обґрунтовані неправильністю розрахунку. Зменшуючи розмір пені та штрафу на 30% (та відмовляючи у відповідній частині позовних вимог), суди послалися на ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 с т.83 ГПК України.
Не погоджуючись із судовими актами у частині зменшення пені і штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.219, 229, 233 ГК України, ст.551 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, а тому, у частині задоволення позову та в частині відмови у стягненні 3495,44 грн. інфляційних втрат, судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, НАК "Нафтогаз України" (продавець)та ДчП "Теплокомуненерго Маяк" (покупець) 30.09.11 уклали договір купівлі-продажу природного газу №14/ 2480/11. Відповідно до п.7.2 цього договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.
На виконання умов Договору у жовтні 2011р., вересні-грудні 2012р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3921983,83 грн. Свої договірні зобов'язання з повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ відповідач виконав лише частково.
На підставі вищевикладеного судами задоволені позовні вимоги в частині стягнення 948858,14 грн. заборгованості разом з нарахованим на неї в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційними. Судові акти в цій частині позивачем не оскаржуються, розрахунок нарахувань, зроблений судом, визнається правильним, тому у вказаній частині судові акти не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Щодо стягнення пені, то як встановлено судами, позивач нарахував 74 011,45 грн. пені за періоди з 15.11.12 по 13.12.12, з 15.12.12 по 28.12.12, з 15.01.13 по 14.11.13 та 66420,07 грн. -7% штрафу. Судами відмовлено у стягненні 966,18 грн. пені за період з 15.11.12 по 01.12.12, оскільки дану вимогу заявлено до суду 02.12.13 після спливу строків позовної давності, в той час, як відповідач заявляв про пропуск строку позовної давності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки вірними з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Крім того, судами зменшено на 30% суми пені та штрафу, належних до стягнення з посиланням на наступне. ДчП "Теплокомуненерго Маяк" є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, споживачі здійснюють оплату за теплопостачання не в повному обсязі. Загальна сума заборгованості станом на 19.12.13 становить 1627295,26 грн. Крім іншого, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим і апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.14 у справі №902/1653/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді С.В. Бондар
Сервіси для юристів