ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2016 року Справа № 910/20335/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач),суддівПоляк О.І., Гоголь Т.Г.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 910/20335/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"простягнення 256 056,39 грн.
Для розгляду касаційної скарги у цій справі 21.03.2016 визначено колегію суддів у складі: Швеця В.О. - головуючого, Гоголь Т.Г., Поляк О.І.
за участю представників сторін від:
позивача: Івщенко О.В. (дов. від 11.11.2015),
відповідача: Лєгостаєв І.В. (дов. від 04.03.2016)
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 205 676,51 грн. вартості поставленої теплової енергії, 20 841,92 грн. 3% річних та 29 537,96 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2011 до 01.09.2014 відповідно до укладеного договору № 320966 від 01.11.2003. При цьому позивач посилався на приписи статей 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015, ухваленим суддею Морозовим С.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергію у спірному періоді за укладеним між сторонами договором. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, статей 265, 275 Господарського кодексу України, статті 20 Закону України "Про теплопостачання".
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г., постановою від 02.12.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, резолютивну частину рішення виклав у редакції, відповідно до якої у позові відмовив повністю. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з обставин укладення між сторонами угоди №1734-14/1 від 26.12.2014, відповідно до якої відповідачем визнано заборгованість за договором №320966 на суму 204 159,67 грн., а позивачем у свою чергу погоджено відстрочку зі сплати цієї заборгованості до 30.11.2015. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на час звернення з позовом строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати боргу не настав, а право позивача не порушено. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 1, 15 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що з позовом про стягнення спірної заборгованості позивач звернувся до укладення угоди №1734-14/1 від 26.12.2014. Відтак, на думку скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на час звернення з позовом строк оплати відповідачем спірного боргу не настав. Водночас скаржник наголошує на тому, що встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції мав припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та задовольнити вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 23, 48 бюджетного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, статей 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.11.2003 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №320966, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі. Згідно з пунктом 2.2. договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем (додатки 3,4 до договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - упродовж року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору. Пунктом 2.3.1. договору визначено, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2. Додатками до договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, умови припинення постачання теплової енергії, довідки даних по будинку. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору за період з 01.12.2011 по 01.09.2014 було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 205 676,51 грн., про що свідчать облікові картки відповідача та зведені відомості за вказаний період. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 205 676,51 грн. вартості поставленої теплової енергії за спірний період, 20 841,92 грн. 3% річних та 29 537,96 грн. інфляційних втрат. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що 26.12.2014 між сторонами у справі було укладено угоду №1734-14/1, за умовами якої відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за теплову енергію, спожиту до 01.07.2014 за договорами, зазначеними у додатку до цієї угоди, станом на 01.12.2014 на загальну суму 82 948 596,54 грн. Згідно з додатком до вказаної угоди, відповідачем визнано зокрема заборгованість за договором №320966 на суму 204 159,67 грн. Також, згідно з вказаною угодою, позивач погоджується на відстрочення оплати заборгованості, зазначеної у пункті 1 цієї угоди до 30.11.2015, що означає обов'язок відповідача сплатити вказаний борг до настання цієї дати. Крім того, умовами названої угоди передбачено, що після закінчення періоду відстрочення (30.11.2015) сторони зобов'язуються здійснити звіряння розрахунків та підписати відповідний акт до 31.12.2015. Відповідно до статей 251, 252, 253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що з урахуванням умов укладеної сторонами угоди, термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії визначений до 30.11.2015, а отже він спливає в останній день листопада місяця 2015 року. Відтак, установивши те, що станом на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати спірної вартості теплової енергії не сплив, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про непорушення права позивача на отримання плати за теплову енергію. За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про відмову у позові визнається правомірним. Довід скаржника про необґрунтовану відмову судом апеляційної інстанції у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних не може бути підставою для скасування постанови, оскільки уклавши угоду №1734-14/1, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за теплову енергію, поставлену відповідно до договору. Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених угодою №1734-14/1, яка діяла на момент розгляду справи, чого судом апеляційної інстанції не установлено. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/20335/14 Господарського суду міста Києва без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: О. Поляк
Т. Гоголь
Сервіси для юристів