ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року Справа № 922/4355/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Прокоф'євої Л.В.,
ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" - Сивак А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 в частині відмови в стягненні 3347976,20 грн пені, 293310,68 грн 3% річних та 355743,68 грн інфляційних витрат у справі № 922/4355/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", -
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року (суддя Бринцев О.В.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" та стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3016483,55 грн., три відсотки річних у розмірі 724264,86 грн. та 35324,53 грн. судового збору, а в позові про стягнення 1147,00 грн. основного боргу, 3347976,20 грн. пені, 293310,68 грн. процентів та 355743,68 грн. інфляційних втрат - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (колегія суддів: Черленяк М.І., Хачатрян В.С., Шепітько І.І.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 в частині відмови в стягненні 3347976,20 грн пені, 293310,68 грн 3% річних та 355743,68 грн інфляційних витрат скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 551 ЦК України та ст. 231 ГК України.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладений договір купівлі - продажу природного газу №13/3039-ТЕ-32, відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 27112100,00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Пунктом 3.3 зазначеного договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 240822103,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору, а саме, згідно п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Крім цього, пунктом 7.2. договору установлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, нарахована пеня у розмірі 3347976,20 грн. за період з 02.12.2013 року по 07.07.2014 року.
У зв'язку з тим, що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за договором поставки у розмірі 1147,00 грн., ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 02.10.2014 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення суми основного боргу у розмірі 1147,00 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3372227,23 грн., пені у розмірі 3347976,20 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1017575,54 грн.
Задовольняючи частково позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції стягнув з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3016483,55 грн., три відсотки річних у розмірі 724264,86 грн. та 35324,53 грн. судового збору та відмовив в позові про стягнення 1147,00 грн. основного боргу, 3347976,20 грн. - пені, 293310,68 грн. процентів та 355743,68 грн. інфляційних втрат з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 23.09.2014, тобто до звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з даним позовом до суду, було сплачено суму боргу 1147,00 грн (платіжне доручення від 23.09.2014 №24450) у зв'язку з цим суд відмовив в позові про стягнення 1147,00 грн основного боргу як заявленому безпідставно.
Як встановили суди попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів .
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.
За змістом п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
Отже, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.03.2013 року у справі №3-71 гс 12 , а згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Сервіси для юристів