ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року Справа № 911/3845/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року у справі № 911/3845/14 господарського суду Київської області за позовом Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" про стягнення 34346,44 грн.,
за участю представників:
Позивача: Смаглій В.М. дов. б/н від 01.09.2014 року
Відповідача: Мікульський К.В. дов. № 675 від 01.04.2009 року
В с т а н о в и в :
Приватне підприємство "Агро-Транс Індустрія" (далі - ПП "Агро-Транс Індустрія", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (далі - ТОВ "ВП "Центр", Відповідач) про стягнення 10113,02 грн. інфляційних втрат, 24233,42 грн. 36% річних та судового збору, за договором купівлі-продажу № 05074 від 05.07.2012 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 року позов ПП "Агро-Транс Індустрія" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ВП "Центр" на користь ПП "Агро-Транс Індустрія" 2056,44 грн. 3% річних, 10113,02 грн. інфляційних втрат і 1383,46 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 105.02.2015 року рішення господарського суду Київської області від 11.11.2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ "ВП "Центр" на користь ПП "Агро-Транс Індустрія" 24233,42 грн. 36% річних, 10113,02 грн. інфляційних втрат і 1827,00 грн. судового збору.
У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 536, 625, 670, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.07.2012 року між ПП "Агро-Транс Індустрія" (Покупець) і ТОВ "ВП "Центр" (Продавець) було укладено договір № 05074 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 3.1.) Продавець зобов'язався продати й передати, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти від Продавця сільськогосподарську продукцію рослинного походження, яка вказується в додатках до цього договору (надалі товар), насипом відповідно до умов дійсного договору. Ціна на товар та його кількість вказується у додатках до цього договору.
Відповідно до п.п. 4.1., 5.1. Договору Продавець зобов'язався передати товар в повному обсязі, обумовленому п. 3.1. даного договору після надходження коштів за товар на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, та наданого Продавцем рахунку-фактури.
При цьому, в п. 5.5. додатку № 1 від 01.12.2012 року до Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Продавцем встановленого в цьому договорі кінцевого терміну передачі товару Покупцю, Продавець сплачує Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку три відсотки в місяць від суми заборгованості, починаючи з наступного дня після закінчення терміну передачі товару і до повного виконання взятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 8.1. Договору він набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В наступному, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором № 05074 купівлі-продажу від 05.07.2012 року, Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 101145,21 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 911/4152/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року, позовні вимоги було задоволено, а саме: стягнуто з ТОВ "ВП "Центр" на користь ПП "Агро-Транс Індустрія" 90000,00 грн. попередньої оплати, 2978,63 грн. пені, 8166,58 грн. 36% річних та судові витрати по справі.
Зазначене рішення суду було виконано державною виконавчою службою 05.08.2014 року.
Вимогами Позивача у даній справі є стягнення з Відповідача 10113,02 грн. інфляційних втрат і 24233,42 грн. 36% річних за період з 01.11.2013 року по 05.08.2014 року, з посиланням на положення ст.ст. 598-600, 604, 609, 625, 655, 670, 693 ЦК України, умови договору № 05074 від 05.07.2012 року і додатку № 1 від 01.12.2012 року до нього і на те, що рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 911/4152/13 про стягнення заборгованості, було виконано тільки 05.08.5014 року.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 525, 526, 612, 625, 670, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умов Договору та додатку № 1 до нього, та обставин справи і, зокрема, про наявність судового рішення у спорі між цими ж сторонами від 03.12.2013 року у справі № 911/4152/13, яке було виконано 05.08.2014 року, визнав встановленим судом факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення ним попередньої оплати за Договором та дійшов висновку про те, що підвищений розмір відсотків, на стягненні яких наполягав Позивач, передбачався умовами додатку № 1 до Договору тільки у випадку порушення Відповідачем кінцевого терміну передачі товару, як відповідальність за зобов'язанням поставки товару, від якого Позивач відмовився, заявивши вимогу про повернення сплачених грошових коштів, у зв'язку з чим, здійснивши перерахунок відсотків річних, передбачений статтею 625 ЦК України, у зв'язку з чим, прийняв рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь Позивача 2056,44 грн. 3% річних і 10113,02 грн. втрат від інфляції.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми відсотків річних та приймаючи нове рішення - про задоволення позову повністю, з посиланням, зокрема, на положення ст.ст. 525, 526, 612, 625, 636, 670, 692 ЦК України, вказував на те, що оскільки умовами додатку № 1 до Договору передбачалась можливість стягнення 36% річних за неналежне виконання зобов'язань по поставці товару, тоді як Відповідачем було порушено такі строки, а наявність судового рішення у справі № 911/4152/13 про стягнення заборгованості не позбавляє права Позивача на нарахування 36% річних на суму боргу по попередній оплаті товару, у зв'язку з чим, вимоги останнього про стягнення з Відповідача 36% річних та інфляційних втрат, у заявлених в позові розмірах, визнав обґрунтованими.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Сервіси для юристів