П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 686/13139/22
провадження № 51-2790км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 22022240000000071 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мегіона Тюменської області Російської Федерації (далі - РФ), депутата Державної Думи Федеральних Зборів РФ, громадянки РФ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ч. 3 ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 являючись депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ та представником влади РФ,уповноваженою брати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких ратифікація міжнародних договорів РФ, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із іншими депутатами та представниками влади і збройних сил РФ, усвідомлюючи злочинність своїх дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі і загибель людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи що вона порушує встановлений статтями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, порушують принципи Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, 16.12.1970 № 2734 (XXV), 21.12.1965 № 2131 (XX), 14.12.1974 № 3314 (XXIX) і статей 1, 2, 3, 68 Конституції України, 22 лютого 2022 року взяла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, що знаходиться на вул. Охотний Ряд, 1 у м. Москві РФ, і під час голосування підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою. Тобто будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб вчинила умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Рішення Державної думи Федеральних Зборів РФ були частиною злочинного плану та мали наслідком ескалацію воєнного конфлікту і спробою виправдання агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою.
Дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2025 року залишив його без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог вказує на порушення правил підслідності оскільки, на його думку, постанова Генерального прокурора від 14.03.2022 про зміну підслідності в кримінальному провадженні є невмотивованою і не відповідає вимогам ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що тягне за собою визнання усіх зібраних доказів недопустимими.
Також зазначає про порушення права на захист, оскільки ОСОБА_7 не була обізнана про наявність кримінального провадження щодо неї, асудовий розгляд справи за її відсутності призвів до порушення права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не є представником влади України і не має повноважень змінювати територіальну цілісність України, а відтак вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК. Окрім того вважає, що остання як депутат Державної Думи РФ користується імунітетом «ratione materiae» у національній судовій системі, а тому кримінальне переслідування відносно неї може бути здійснене тільки відповідними органами міжнародної судової юрисдикції.
На переконання захисника, сторона обвинувачення не довела в суді, що засуджена діяла за попередньою змовою з іншими особами і в справі не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між конкретними діями ОСОБА_7 та загибеллю людей, а також настанням інших тяжких наслідків, передбачених ч. 3 ст. 110 КК.
З урахуванням зазначеного захисник вважає, що оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Сервіси для юристів