ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року Справа № 905/1168/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В., Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОГМА" м.Донецькна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 рокута рішенняГосподарського суду Донецької області від 12.10.2015 року (повний текст підписаний 16.10.2015 року)у справі№905/1168/15 Господарського суду Донецької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОГМА" м.Донецькдо Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" м.Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" м.Донецькпровизнання недійсними умов договору поруки №1/1175010-П1 від 15.08.2012 року
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Противень С.Л. (дов.№90939094 від 08.12.2015 року);
від третьої особи: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2015 року (повний текст рішення підписаний 16.10.2015 року) (з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 року про виправлення описки) у справі №905/1168/15 (суддя: Левшина Я.О.) у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОГМА", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м. Київ, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА", м.Донецьк про визнання недійсним умов договору поруки № 1/1175010-П1 від 15.08.2012 у редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.10.2013, що містяться у ст. 4 та ст. 7 договору поруки відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі №905/1168/15 (судді: Колядко Т.М., Ломовцева Н.В., Стойка О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОГМА", м. Донецьк залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2015 по справі № 905/1168/15 залишено без змін.
Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОГМА" м.Донецьк звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року та рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/1168/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОГМА".
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.
Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2012 ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ДОГМА" уклали договір поруки № 1/1175010-П1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОГМА" (Поручитель) поручився перед Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (Банком) за своєчасне і повне виконання Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА", м. Донецьк зобов'язань за договором, що встановлює основне зобов'язання - кредитним договором №1/1175010 від 15.08.2012.
Договором від 01.10.2013 про внесення змін та доповнень до договору поруки сторони виклали договір поруки в новій редакції.
Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в якому просив визнати недійсними умови договору поруки № 1/1175010-П1 від 15.08.2012 у редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.10.2013, що містяться у ст. 4 та ст. 7 договору поруки, а саме: у ч. 1 ст. 4 Договору поруки слова "незалежно від того, направлена Вимога до Поручителя (як цей термін визначено нижче) чи ні"; у ч. 1 ст. 7 Договору поруки слова "незалежно від того, направлена Вимога до Поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена Вимога до Клієнта чи ні".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що зазначені умови договору поруки суперечать як іншим умовам самого Договору, так і вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 530, 543, 555 Цивільного кодексу України, які передбачають пред`явлення (направлення) кредитором відповідної вимоги поручителю.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Статтею 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Сервіси для юристів