ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року Справа № 904/6486/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Нєсвєтова Н.М., Черкащенко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року у справі № 904/6486/15 за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" про тлумачення умов договору,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд розтлумачити п. 4.5 договору від 08.12.2014 року № 1684-ПУ виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником покупця особисто на товаросупровідних документах, а не дата, яка є реквізитом цього документу, у зв'язку з різним розумінням сторонами поняття "дата поставки" за п. 4.5 договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 року (суддя Фещенко Ю.В.) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року (судді Джихур О.В., Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Постановлено розтлумачити п. 4.5 договору від 08.12.2014 року № 1684-ПУ, укладеного між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ПрАТ "Макіївський завод "Лазер", визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана особисто представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, при передачі продукції у розпорядження покупця.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 08.12.2014 року між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та відповідачем ПрАТ "Макіївський завод "Лазер" (постачальник) укладено договір № 1684-ПУ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.
Пунктом 4.5 вказаного договору визначено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником.
При постачанні автомобільним транспортом, датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця у видатковій накладній.
При постачанні залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена у залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (узгоджене місце призначення поставки).
За п. 4.7 договору право власності на продукцію, ризик втрати чи пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.
Відповідно до п. 5.3 договору конкретні умови оплати за продукцію, що поставляється, будуть узгоджуватися в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
З позовної заяви ПрАТ "Макіївський завод "Лазер" до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості з оплати поставленої продукції за договором № 1684-ПУ, вбачається, що постачальник вважає датою поставки продукції дату видаткової накладної.
Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця про тлумачення умов договору поставки в частині визначення дати поставки продукції.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з відсутності підстав для тлумачення спірної умови договору.
Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про тлумачення умов договору, виходив з необхідності витлумачення змісту спірної умови договору за правилами, викладеними у статті 213 ЦК України та наявності розбіжностей у розумінні сторонами його спірних умов.
Згідно статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Сервіси для юристів