Постанова ВГСУ від 24.01.2017 року у справі №911/1688/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 911/1688/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№ 911/1688/16 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквапростягнення 199 980,26 грн,

за участю представників

від позивача: Громніцький Ю.П.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1688/16 (суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 40 831,07 грн пені, 2 276,43 грн трьох відсотків річних, 154 787,01 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 911/1688/16 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 8, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", положень Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представник позивача. Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.02.2015 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КЕВ м. Біла Церква було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2625/15-БО(Т)-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 311 тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору кількість газу, яка продається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних,встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 11 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передав у власність КЕВ м. Біла Церква у 2015 році природний газ на загальну суму 1 689 653,47 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, однак останній свої зобов'язання не виконав належним чином, за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків здійснення оплати, встановлених умовами договору від 24.02.2015.

У зв'язку з зазначеним, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені у розмірі 42 817,51 грн, 3% річних у розмірі 2 375,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 154 787,01 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 24.02.2015 та передав відповідачу у 2015 році природний газ на загальну суму 1 689 653,47 грн, однак останній взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в передбачений договором строк не здійснив оплату переданого йому природного газу. При цьому місцевим господарським судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені і 3% річних, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, та визнано обгрунтованим стягнення з відповідача, крім заявленої суми інфляційних втрат, 40 831,07 грн пені, 2 276,43 грн трьох відсотків річних.

Крім того, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд визнав необгрунтованим посилання відповідача на можливість зменшення розміру нарахованої позивачем пені у зв'язку з тим, що таке зменшення порушить баланс інтересів сторін, а також враховуючи відсутністю виняткових обставин, які б призвели до прострочення виконання відповідачем свого договірного зобов'язання щодо своєчасної оплати переданого йому природного газу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.