ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року Справа № 916/1652/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Олена"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р.та рішеннягосподарського суду Одеської області від 17.06.2015р.у справі№916/1652/15 господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Олена"до відповідачів:1. Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської радипровизнання недійсним договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. № 06/П-СЛ-2015/03-01
а участю представників:
позивача: Павленко Я.М. за дов.,
відповідачів: 1) не з'явились;
2) не з'явились;
третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Олена" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" про визнання недійсним договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. № 06/П-СЛ-2015/03-01, на підставі ч.ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України внаслідок порушення при його укладенні ч. 1 ст. 203, ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.33 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. у справі №916/1652/15 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Савицький Я.Ф., суддів Журавльов О.О., Ліпчанська Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Приватне підприємство "Олена" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. у справі № 916/1652/15, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Приватним підприємством "Олена" разом з касаційною скаргою подано заяву про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. відповідно до ст.1211 Господарського процесуального кодексу України, яка колегією суддів касаційної інстанції не задовольняється, оскільки відповідно до ст.1211 Господарського процесуального кодексу України, це є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити в силі оскаржувані судові акти.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 20.05.2013р. між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" (відповідач-1, уповноважена особа) та приватним підприємством "Олена" (позивач, оператор) укладено договір балансоутримання місць паркування №214/П-СЛ-20132/03-01, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст. 266 Податкового кодексу України, рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. №1631-VI "Про затвердження Правил благоустрою території м.Одеса" (текстової частини) у новій редакції, рішення Одеської міської ради від 22.11.2011р. №1534-VI, рішення Одеської міської ради від 08.04.2011р. №520-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі". За умовами п.п. 1.1, 1.2 договору КП "Одестранспарксервіс" надає право ПП "Олена" організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) загальною площею 302,50кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Старосінна, 2-35 (302,5 кв.м.). ПП"Олена" здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку передбаченому договором.
Термін дії договору визначено на період з 01.05.2013р. по 31.12.2014р. Дія договору припиняється після закінчення строку, на який договір укладено (п.п.6.1., 6.2. договору).
25.11.2014р. приватним підприємством "Олена" направлено на адресу КП"Одестранспарксервіс" лист №89 від 25.11.2014р. із пропозицією пролонгації дії договору до 12.08.2016р. шляхом укладення додаткової угоди до договору, відповіді на який не отримано.
17.01.2015р. приватним підприємством "Олена" направлено на адресу КП"Одестранспарксервіс" лист №98 від 29.12.2014р. з проханням пролонгувати договір на тих же умовах.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2015р. між КП"Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ТОВ"Одеспассервіс" (оператор) укладено договір балансоутримання місць паркування № 06/П-СЛ-2015/03-01 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст. 2681 Податкового кодексу України, рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі", за умовами п.п. 1.1, 1.2, 6.1 якого КП"Одестранспарксервіс" надає право ТОВ"Одеспассервіс" організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) загальною площею 315кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Старосінна, 2-35 (315кв.м.), оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку передбаченому договором, термін дії договору визначено сторонами на період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.
Предметом спору в даній справі є визнання, на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст.215, ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 33 Закону України "Про оренду землі", недійсним укладеного між КП"Одестранспарксервіс" та ТОВ "Одеспассервіс" договору балансоутримання місць паркування №06/П-СЛ-2015/03-01 від 23.01.2015р., з тих підстав, що вказаний договір порушує права та охоронювані законом інтереси ПП"Олена" на переважне право на продовження договору балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. №214/П-СЛ-20132/03-01, укладеного ним з КП"Одестранспарксервіс".
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).
Частинами 1, 2, 3 ст. 283 Господарського кодексу України, запроваджено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Сервіси для юристів