Постанова ВГСУ від 23.12.2015 року у справі №911/4431/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 911/4431/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2015 року у справі №911/4431/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перший легіон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення суми, -

Встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 13 січня 2015 року у справі №911/4431/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 червня 2015 року та постановою Вищого господарського суду від 5 серпня 2015 року, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перший легіон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 504 950 грн. основного боргу, 165 369,16 грн. пені та 33 487,98 грн. судового збору.

19 серпня 2015 року боржник подав заяву про відстрочку виконання рішення до 31 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 1 вересня 2015 року заяву ТОВ "Комплекс Агромарс" задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Київської області від 13 січня 2015 року у справі №911/4431/14 до 1 березня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Комплекс Агромарс" про відстрочку виконання рішення відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2015 року скасувати, а ухвалу господарського суду Київської області від 1 вересня 2015 року - залишити в силі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення місцевий господарський суд, прийнявши до уваги викладені в заяві ТОВ "Комплекс Агромарс" доводи, дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення, оскільки, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, примусове виконання судового рішення призведе до значного погіршення фінансового стану боржника, в той час, як стягувач не обґрунтував такого ж ступеня незадовільності свого фінансового стану та співрозмірних негативних наслідків тимчасовим відстроченням виконання рішення.

Висновок суду апеляційної інстанції про безпідставне задоволення місцевим судом заяви про відстрочення виконання рішення є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою, зокрема, сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи зазначене питання господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд правильно зазначив, що в порушення положень ст. 121 ГПК України, суд першої інстанції надавши відповідачу відстрочку виконання рішення стосовно стягнутих з останнього сум, не врахував, що зазначені боржником обставини не є виключними та не свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, і крім того, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, наявність вказаних у заяві обставин не підтверджена документами, що свідчать про фінансовий стан відповідача та неможливості виконання ним рішення місцевого господарського суду (банківських довідок, виписок про стан рахунків, інших належних доказів щодо відсутності грошових коштів у необхідній кількості, дійсно важкого фінансового стану, неприбутковості підприємств відповідача), а також не надано доказів наявності джерел, з яких зможе погашати заборгованість.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно вказано, що суд першої інстанції не врахував матеріальний інтерес позивача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених ст.ст. 42 та 43 ГПК України.

Таким чином, є правильним висновок апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції надав неправильну юридичну оцінку обставинам, покладеним в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, та дійшов помилкового висновку про надання йому відстрочки виконання рішення.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняту у справі постанову апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2015 року у справі №911/4431/14 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко