Постанова ВГСУ від 23.12.2015 року у справі №908/3016/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 908/3016/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Маріупольської філії на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року у справі № 908/3016/15 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Маріупольської філії до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 63 586,93 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на день подання позову складає 1 338 303,43 грн. у зв'язку з неоплатою за виставленими рахунками податку на додану вартість, донарахованого на портові збори за період з серпня по листопад 2014 року, на підставі договору про надання послуг від 30.12.2013 року № 276-П-МАФ-13.

Позов обгрунтовано тим, що вантажні маніфести за спірним перевезенням свідчать про транспортування товарів з іноземних портів до місця перевантаження у нейтральних водах, що не може вважатися міжнародним перевезенням згідно з договором міжнародного морського перевезення вантажу і в розумінні ст. 132 КТМ України, а тому немає підстав для звільнення агента від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 09.04.2015 року № 19-р було відновлено роботу Донецького апеляційного господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2015 року (суддя Овсяннікова О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року (судді: Ломовцева Н.В., Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 30.12.2013 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (адміністрація) та ТОВ "Метінвест-Шіппінг" (агент) було укладено договір про надання послуг № 273-П-МАФ-13, за умовами якого агент діє, як повноважний представник судновласників, на підставі договорів доручення з останніми. До відносин агента та судновласника застосовуються норми Глави 68 Цивільного кодексу України (Доручення).

Адміністрація встановлює певні правила роботи агента в інтересах судновласника (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг адміністрації розраховується за діючими в адміністрації правилами і ставками, які визначені в Додатку № 1 до договору.

За п. 3.10. договору усі платежі нараховуються у доларах США.

Податок на додану вартість сплачується згідно з діючим законодавством України (п. 3.11. договору).

Згідно з п. 6.1. договору він набуває чинності з 01.01.2014 року і діє по 31.12.2014 року.

Договір підписаний з протоколом розбіжностей, які сторонами врегульовані шляхом підписання протоколу врегулювання розбіжностей.

29.12.2014 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, згідно з п. 4 якої, строк дії договору було продовжено до 31.12.2015 року.

З серпня по листопад 2014 року до морського порту Маріуполь заходили судна, агентування яких здійснював відповідач і за що сплачував позивачу усі нараховані ним суми портових зборів та вартість послуг з обслуговування суден. При цьому суми ПДВ позивачем не нараховувались.

Під час додаткової перевірки правильності не нарахування ПДВ, позивачем було вирішено, що такі дії є помилковими і ПДВ підлягає нарахуванню, у зв'язку з чим здійснено донарахування податку на додану вартість на портові збори за суднозаходи під агентуванням відповідача за період з серпня по листопад 2014 року на суму 63 586,93 доларів США.

Рахунки на оплату ПДВ були надіслані відповідачу листом від 22.04.2015 року № 17-01-12/435, але не оплачені з посиланням на їх необґрунтованість.

Предметом даного судового розгляду є вимоги адміністрації до агента про стягнення податку на додану вартість, донарахованого на портові збори у зв'язку з відсутністю підстав для застосування визначених законодавством пільг.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові мотивовано недоведеністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум ПДВ за спірний період.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України "Про морські порти" визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.