Постанова ВГСУ від 23.12.2015 року у справі №904/4174/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 904/4174/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №904/4174/15 за позовом публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" про стягнення суми,

Встановив:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" суми попередньої оплати товару у розмірі 34 602,77 грн., 4 913,60 грн. пені та 2 422,20 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року у справі №904/4174/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 602,77 грн., пеню у розмірі 4 878,99 грн., штраф у розмірі 2 422,19 грн. та 1 825,49 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача суму судового збору у розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду у справі №904/4174/15 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 2 жовтня 2014 року між ПАТ "АвтоКрАЗ" (покупець) і ТОВ "Комтрон" (продавець) укладений договір №1-02/10-14 про поставку паперової продукції в асортименті, згідно специфікацій на загальну суму 40 003,20 грн., яку покупець зобов'язався прийняти й оплатити на умовах цього договору.

Відповідно п. 10.1, договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2015 року, а за умови, якщо жодна із сторін за двадцять днів до закінчення терміну його дії, не повідомить у письмовій формі про його припинення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Пунктом 4.1. договору передбачена 100% попередня оплата, в національній валюті України, по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі.

Поставка товару, за умовами п. 2.2. договору, здійснюється протягом 5 ти календарних днів після надходження попередньої оплати покупця. Продавець не поставляє товар без узгодження з покупцем номенклатури та кількості.

Водночас, сторони погодили, що за прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а при простроченні більше 30-ти днів додатково штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п. 7.2).

Позивач, на виконання умов договору, згідно специфікації на поставку товару, погодженої та підписаної сторонами 12 грудня 2014 року, за виставленим рахунком №492 від 11 грудня 2014 року, здійснив попередню оплату за картон прокладочний марки А у сумі 40 003,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №349 від 19 грудня 2014 року, відповідач поставив лише частину обумовленого товару на суму 5 400,43 грн.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за частину непоставленого згідно договору №1-02/10-14 товару у розмірі 34 602,77 грн., пені за прострочення поставки товару та штрафу за прострочення поставки товару більше ніж на 30 днів.

Місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 11, 509, 526, 525, ч. 2 ст. 546, ч. 3 ст. 549, ст. 627, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 199, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, вказав, що позовні вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі вартості непоставленої частини продукції є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки відповідач в обумовлені договором строки не поставив позивачу товар, не відповів на вимогу про повернення вартості цього товару.

Також в рішенні зазначено, що враховуючи порушення продавцем строків поставки товару більш ніж на 30 днів, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 422,20 грн. підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення пені на суму 4 913,60 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 4 878,99 грн., оскільки позивачем допущено помилку при обрахуванні періоду прострочення виконання цього зобов'язання.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками та скасував рішення місцевого господарського суду.

Встановивши те, що п. 9.1. договору сторони погодили, що всі спори, які можуть виникнути у відношенні цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а також те, що лист №242-51/50 від 26 березня 2015 року про повернення передоплати за непоставлену продукцію позивач надіслав відповідачу електронною поштою, суд апеляційної інстанції, пославшись на вимоги ст.ст. 509, 526, 612, 629 ЦК України, вказав на те, що сторони не передбачали права односторонньої відмови від договору шляхом направлення електронного листа, а тому позивач не довів, що належним чином відмовився від прийняття виконання зобов'язання в натурі та вимагав повернення попередньої оплати, тобто договір є діючим, підлягає виконанню, а підстави для повернення передоплати за товар, який позивач відмовився отримати після поставки залишку товару, здійсненої відповідачем 27 квітня 2014 року відсутні. На підставі викладеного, апеляційною інстанцією прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

З такими висновками апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли з договору поставки, до якого, в силу ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Ці положення визначені главою 54 параграфом 1 ЦК України.

За договором купівлі-продажу, згідно ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.