Постанова ВГСУ від 23.12.2014 року у справі №926/301/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 926/301/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВиконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіна рішеннявід 23.07.2014господарського суду Чернівецької області та на постанову від 07.10.2014Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 924/1655/13 господарського суду Чернівецької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1) Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 2) Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,простягнення 429155,81 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОСОБА_4 - посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 19.05.2010; відповідача-1Мешак М.М. (дов. від 31.12.2013 № 01-13/3472);відповідача-2Власенко І.І. - посвідч. № 212 від 22.05.2013; Мешак М.М. (дов. від 11.06.2014 № 01-38-48);ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду із позовом до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі -відповідач-1), Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення 429155,81 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені кошти були перераховані на рахунок відповідача-1 без будь-якої правової підстави (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.042014 за вих. 11/1126).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем з порушенням встановленого порядку, 23.02.2011 було перераховано на рахунок Чернівецької міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 429 155,81 грн., що підтверджується вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20.11.2012 у кримінальній справі № 1-54 2012.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.07.2014 у справі № 926/301/14 (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (колегія суддів: Гнатюк Г.М. - головуючий, судді - Мирутенко О.Л., Плотніцький Б.Д.), позов задоволено; стягнуто з Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ФОП ОСОБА_4 - 429155,81 грн. безпідставно отриманих коштів та 8584,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-1 - Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 23.07.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задовленні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 1, 12, 57, 63, 80 ГПК України, оскільки вимоги за позовом адвоката не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та виникли не з господарських правовідносин, не врахування судами зазначеного призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-1 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав.

Судами встановлено, що 21.02.2011 між ОСОБА_7 (Замовник) та адвокатом ОСОБА_4 був укладений Договір про надання юридичних послуг № 11/826, згідно якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу щодо захисту інтересів на всьому періоді досудового слідства громадянки ОСОБА_8.

23.02.2011 згідно Квитанції № К24/2 адвокатом ОСОБА_4 було внесено кошти на рахунок Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як повернення фінансування отриманого у 2008 році на виплату допомог по страхувальниках ПП "Наталі і К" в розмірі 76 200,63 грн., ПП "Блікс-2000" в розмірі 127 115,59 грн., КП "Гером" в розмірі 121 207,84 грн., ПП "Партнер і К" в розмірі 104 631,75 грн. на загальну суму 429 155,81 грн. При цьому, по факту фінансування зазначених підприємств Фондом, прокуратурою Чернівецької області було порушено кримінальну справу відносно директора цього Фоднду ОСОБА_8 на суму 429155,81 грн.

20.11.2012 Першотравневим районним судом м. Чернівці винесено вирок у кримінальній справі № 1-54-2012 рік, яким ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ст. 27, ст. 32, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України. Водночас, даним вироком встановлено, що кошти у розмірі 429155,81 грн., які відповідно до квитанції № К/24 від 23.02.2011 зараховані Чернівецькому обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової трати працездатності як повернення фінансової допомоги КП "Гером" - 121208, ПП "Блікс 2000" - 127115, ПП "Партнер і Компані" - 104631 та ПП "Наталі і Компані" - 76200, внесені адвокатом ОСОБА_4 з порушенням встановленого порядку.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач є фізичною особою-підприємцем і здійснює свою діяльність у сфері права; при цьому у позивача відсутні будь-які правовідносини з відповідачем-1, оскільки громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не уповноважували його як адвоката сплачувати за підсудну ОСОБА_8 збитки у зазначеній вище кримінальній справі, позивач не надавав своєї згоди на зарахування сплачених ним коштів у рахунок погашення збитківОСОБА_8., а відтак кошти у розмірі 429155,81 грн. сплачені на рахунок відповідача-1 без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим, з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України судом задоволено позовні вимого у повному обсязі.

Проте, з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

В статті 12 ГПК України закріплено перелік категорії справ підвідомчих юрисдикції господарських судів України.

Згідно вищевказаних положень права, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, при цьому з огляду на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, правовідносини щодо сплати грошових коштів у розмірі 429155,81 грн. на користь відповідача-1 виникли під час здійснення адвокатом ОСОБА_4 своєї професійної діяльності щодо захисту інтересів підсудної ОСОБА_8 в межах кримінального провадження, зазначене свідчить, що спір у даній справі виникли не господарських правовідносини, а отже не підлягає вирішенню в господарських судах.

Крім того, діяльність адвоката регулюється Законом України "Про адвокатуру" та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI (які діяли на момент сплати спірної суми).

В силу приписів Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу (ст. 1).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-ІV, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до приписів ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 45 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 28 Господарського процесуального кодексу України адвокати надають правову (юридичну) допомогу при вирішенні справ у судах України.

При цьому правові підстави вважати що при наданні такої допомоги в судах чи органах прокуратури адвокати в цих установах здійснюють підприємницьку діяльність, відсутні.

Таким чином адвокати за своїм статусом не відносяться до суб'єктів спір з якими підлягає вирішенню в господарських судах.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви, а не порушувати провадження у справі, водночас в разі порушення провадження у справі за такою заявою, господарський суд не позбавлений був права припинити провадження у справі на підставі пункту першого частини 1 ст. 80 ГПК України.