Постанова ВГСУ від 23.12.2014 року у справі №924/1296/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 924/1296/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнивідповідачаДубовецький Ю.О. - керівник, виписка з реєстру від 15.08.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" на постановувід 25.02.2014 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/1296/13 господарського суду Хмельницької областіза позовомСтарокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах державидо - Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство"; - Немиринецької сільської ради; - Миролюбненської сільської ради провизнання недійсними рішень та державних актів на право постійного користування земельними ділянками

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 р. Прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району, Миролюбненської сільської ради та ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" (ВАТ "Хмельницькрибгосп") про:

- визнання недійсним рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. № 11;

- визнання недійсним рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. № 14;

- визнання недійсним державного акта від 25.12.1997 р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. № 14;

- визнання недійсним державного акта від 26.11.1997 р. серії І-ХМ № 000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. № 11.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення прокуратурою перевірки було встановлено використання ВАТ "Хмельницькрибгосп" земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Старокостянтинівського району. При цьому, прокурором зазначалось про відсутність в архівному відділі Старокостянтинівської районної державної адміністрації рішень Немиринецької та Миролюбненської сільських рад народних депутатів від 20.11.1997 р. та від 25.12.1997 р., які на думку прокурора прийнятті з порушенням вимог земельного законодавства та повинні бути визнані недійсними, оскільки сільські ради перевищили свої повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду, розпорядження якими належить до компетенції Старокостянтинівської районної ради та порушили статті 77-79 Земельного кодексу України 1990 року.

Немиринецька та Миролюбненська сільські ради у відзивах на позовну заяву погодились з доводами прокурора.

ВАТ "Хмельницькрибгосп" у відзиві просило відмовити прокурору у задоволені позовних вимог вказуючи на недоведеність прокурором наявності порушення прав чи інтересів держави у даному випадку, як й не надано доказів на перевищення сільськими радами своїх повноважень при винесенні спірних рішень, а також не надано самих оскаржуваних рішень від 20.11.1997 р. та від 25.12.1997 р.

Крім того, відповідач на підставі статті 267 Цивільного кодексу України, посилаючись на статтю 80 Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 р., просив суд застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. (суддя Виноградова В.В.) позов задоволено частково, визнані недійсними державний акт від 26.11.1997 р. серії І-ХМ № 000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданий Немиринецькою сільською радою народних депутатів на підставі рішення від 20.11.1997 № 11.та державний акт від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданий Миролюбненською сільською радою народних депутатів на підставі рішення №14 від 25.12.1997 р. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд дійшов висновку щодо доведеності вимог в цій частині з підстав перевищення сільськими радами своїх повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. № 11 та Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. № 14, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні цих вимог з огляду на відсутність вказаних рішень сільських рад.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що прокурору стало відмово про порушення, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом тільки після звернення Державної сільськогосподарської інспекції до прокурора з листом від 02.10.2013 р.

За апеляційною скаргою ВАТ "Хмельницькрибгосп" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Мельник О.В., Розізнана І.В., Грязнов В.В.), переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.02.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Хмельницькрибгосп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору у даній справі.

Скаржник вважає помилковим висновок судів стосовно позовної давності з огляду на те, що прокурор у позовній заяві вказував на проведення перевірки в ході якої встановлено порушення вимог земельного законодавства при прийнятті спірних рішень та видачі державних актів на землю, не зазначивши при цьому періоду проведення такої перевірки та дати складання відповідних документів за результатами її проведення. Крім того, клопотання Державної інспекції сільського господарства до прокуратури від 02.10.2013р., на яке посилались суди, також містить посилання на проведення перевірки, проте, дата проведення такої перевірки не зазначена.

При цьому, як зазначає скаржник матеріали справи не містять жодних документів, із зазначенням суті порушення відповідачем вимог земельного законодавства, складених за результатами проведення перевірок, на які посилається прокурор.

В той же час, ПАТ "Хмельницькрибгосп" звернулось з позовом до Державної інспекції сільського господарства про визнання протиправними дій, за результатами розгляду якого постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. у справі № 822/2357/14, ули визнані протиправними дії інспекції з організації, проведення та оформлення перевірки щодо дотримання ПАТ "Хмельницькрибгосп" вимог земельного законодавства, із встановленням обставин стосовно того, що у 2013 році Інспекцією перевірка товариства не проводилась, у зв'язку з чим скаржник вважає помилковим висновок судів про відлік початку позовної давності з жовтня 2013 року.

Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним сплив більше ніж 10 років тому, суд мав застосувати до спірних правовідносин статтю 80 Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Аналогічна позиція про застосування позовної давності закріплена у постановах Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. у справі № 924/261/14 та від 04.12.2014 р. у справі № 924/1299/13, а у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. у справі № 6-152цс14 зазначено, що для правильного застосування строку позовної давності при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Скаржник вказує також на залишенні судами поза увагою обставин щодо не надання прокурором належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про перевищення сільськими радами народних депутатів своїх повноважень, а також не доведення прокурором які саме права держави у даному випадку порушені та підлягають захисту.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, Хмельницькому облрибокомбінату (правонаступником якого стало ВАТ, а в подальшому ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство") Миролюбненською сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району було видано державний акт серії І-ХМ № 000966 від 25.12.1997 р. на право постійного користування землею площею 320,04 га, для ведення рибного господарства та виробництва сільськогосподарської продукції.