ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2014 року Справа № 910/22295/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - Сидорчук Р.Д., відповідача- Бернацька О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.10.2014у справі№910/22295/13 за позовомПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"доПАТ "НАК "Нафтогаз України"про стягнення 1088138,76 грн. пені та 3% річних ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.08.2014 (судді: Літвінова М.Є., Босий В.П., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 (судді: Авдеєв П.В., Ільєнок Т.В., Куксов В.В.), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.02.2014, позов задоволено повністю шляхом стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 885809,43 грн. пені та 3% річних у сумі 202329,33 грн.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст.ст.22,77,83,87,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на порушення свого права на участь у розгляді судом першої інстанції справи шляхом його неповідомлення належним чином про час і місце судового засідання, яке відбулося 27.08.2014р., з огляду на ненадходження на адресу відповідача ухвали господарського суду м.Києва від 09.07.2014 про відкладення розгляду справи. Також, на думку заявника, в розумінні п.3 ст.83 ГПК України винятковими випадками для зменшення розміру неустойки є збитки відповідача від господарської діяльності в сумі більш як 12 млрд. грн. за 2013 рік та обставини вимушеного залучення комерційних кредитів за високими відсотковими ставками для розрахунків з ВАТ "Газпром", що обумовлені постійним недоотриманням та несвоєчасним проведенням вітчизняними споживачами розрахунків за спожитий природний газ.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 885809,43 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив того, що:
15.04.2013р. між сторонами був укладений договір №14/2932/13 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався протягом року, визначеного даним договором, зберігати в підземному сховищі газу природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені цим договором строки.
В період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. відповідачу згідно акту приймання-передачі надано послуги по закачуванню за зберіганню природного газу в обсягу 65379,305 тис. куб.м. на суму 4228733,45 грн.; у період 01.06.2013-30.06.2013р. - 71365,591 тис. куб.м. на суму 4615926,43 грн.; у період 01.07.2013-31.07.2013р. - 78802,307 тис. куб.м. на суму 5096933,22 грн.; у період 01-31.08.2013р. - 77776,726 тис. куб. м. на суму 5030598,64 грн.; у період 01-30.09.2013р. - 71847,267 тис. куб.м. на суму 4647081,23 грн.
Умовами договору передбачено, що замовник сплачує послуги із закачування газу у підземні сховища газу та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.
Таким чином, порушення терміну оплати послуг призвело до утворення заборгованості у розмірі 23619272,97 грн. за період з 01.05.2013р. по 30.09.2013р.
Позивач повідомив суду, що на підставі заяв відповідача від 15.11.2013 №26-6058/1.5-13 та від 13.12.2013 №26-6065/1.5-13 про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед ДАК "Чорноморнафтогаз" по договору від 15.04.2013 №14/2932/13 за період з 01.05.2013р. по 30.09.2013р. у сумі 10219485,46 грн. припинено повністю.
У період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. - 15544,384 тис. куб.м. на суму 1005410,76 грн. У період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму 495071,37 грн. На підставі заяви НАК "Нафтогаз України" від 13.12.2013 №26-6065/1.5-13 про зарахування однорідних вимог зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед ДАК "Чорноморнафтогаз" по договору від 15.04.2013 №14/2932/13 за період 01.10.2013р. по 31.10.2013р. припинені повністю.
У період 01.11.2013р. по 30.11.2013р. - 31202,242 тис. куб.м. на суму 1995454,66 грн. На підставі заяв НАК "Нафтогаз України від 13.12.2013 №26-6065/1.5-13 та від 29.01.2014 №26-365/1.5-14 про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед ДАК "Чорноморнафтогаз" по договору від 15.04.2013 №14/2932/13 за період 01.11.2013р. по 30.11.2013р. припинено повністю.
У період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. відповідачу згідно акту приймання-передачі надано послуги по закачуванню та зберіганню природного газу в обсягу 98807,977 тис. куб.м. на суму 6248616,47 грн. На підставі заяви НАК "Нафтогаз України" від 29.01.2014 №26-365/1.5-14 про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед ДАК "Чорноморнафтогаз" по договору від 15.04.2013 №14/2932/13 за період 01.12.2013р. по 31.12.2013р. припинені в повному обсязі.
Таким чином, вищенаведеними заявами відповідач на підставі ст.601 ЦК України припинив своє зобов'язання перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 33363826,23 грн.
Враховуючи те, що обов'язок відповідача по сплаті заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 14900269,64 грн. припинений, предмет спору в цій частині відсутній, тому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою від 28.02.2014, в якій просить стягнути пеню в розмірі 885809,43 грн. та 3% річних в розмірі 202329,33 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 202329,33 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.02.2014), апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки передбачене ч.2 ст.625 ЦК України право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 885809,43 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.02.2014), апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення вказаної суми пені, виходячи з наступного.
Згідно п.5.2 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених п.п.4.1,4.2,4.3,4.4 договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи ст.ст.549,551 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, та перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд визнав правомірним з стягнення з відповідача 885809,43 грн. пені.
16.10.2014р. від представника відповідача надійшло клопотання про застосування апеляційним судом положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, яка передбачає право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Апеляційна інстанція, розглянувши дане клопотання та вислухавши думку представників сторін, дійшла до висновку, що в задоволенні останнього слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.
Розділ XI ГПК України "Вирішення господарських спорів у першій інстанції" передбачає вчинення певних дій виключно судом першої інстанції. Тобто, права щодо прийняття рішення, визначені ст.83 розділу XI ГПК України, відносяться виключно до повноважень суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, при її розгляді в суді першої інстанції не ставилося питання про застосування положень п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, хоча справа розглядалась тривалий час. Апеляційна інстанція звернула увагу на те, що у ст.83 ГПК України закріплено право суду, а не обов'язок.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність порушення права відповідача на участь у розгляді судом першої інстанції справи шляхом неповідомлення його належним чином про час і місце судового засідання, яке відбулося 27.08.2014р., оскільки належними доказами на підтвердження обізнаності представників обох сторін про час та місце наступного судового засідання (27.08.2014р.) є наявні у справі протокол судового засідання від 09.07.2014р. та розписка повноважних представників сторін (а.с.140-141). При цьому, зауважень на протокол судового засідання від 09.07.2014р. (а.с.141 т.1), в порядку передбаченому ст.81-1 ГПК України, сторонами не було подано. В зв'язку з цим, сама по собі обставина відсутності отримання заявником ухвали господарського суду м.Києва від 09.07.2014 про відкладення розгляду справи не свідчить про порушення прав відповідача на участь у засіданні суду першої інстанції, за результатами якого було прийняте рішення від 27.08.2014, чим спростовуються недоречні твердження скаржника про зворотне.
Колегія також погоджується з правомірними висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення 3% річних у сумі 202329,33 грн., нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки касаційна скарга відповідача взагалі не містить мотивованих заперечень з приводу застосування судами норм матеріального та процесуального права при розгляді цієї частини позовних вимог.
Сервіси для юристів