Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №925/195/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 925/195/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління "АТ "Ощадбанк" на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року Господарського суду Черкаської області від 10.08.2016 рокуу справі Господарського суду № 925/195/16 Черкаської областіза заявоюГолови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра"провизнання банкрутом, в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Державний ощадний банк України"- Кут М.В., Лесечко О.В.

Арбітражний керуючий Капля С.В.

Представник ОСОБА_7- ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2016 року у справі № 925/195/16 (суддя - Боровик С.С.) затверджено мирову угоду від 29.07.2016 року, укладену між приватним підприємством "Меблева фабрика "Роміра" та комітетом кредиторів боржника та припинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Остапенко О.М., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління "АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2016 року у справі № 925/195/16 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними актами, скаржник публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління "АТ "Ощадбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2016 року та постанову Київської апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 925/195/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.

Касаційну скаргу скаржник мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, приписів статей 79, 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство).

В свою чергу, ліквідатор Капля С.В. проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2016 року законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить їх залишити без змін, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, провадження у справі № 925/195/16 про банкрутство приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра" порушено за спрощеною процедурою на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, за умови дотримання боржником порядку добровільної ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства.

Постановою місцевого господарського суду від 23.03.2016р. боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Каплю Сергія Васильовича.

Ухвалою суду від 18 липня 2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра".

У серпні 2016 року від голови комітету кредиторів та ліквідатора Капля С.В. до суду першої інстанції надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра".

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції, висновки якого підтримав і апеляційний господарський суд, виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать чинному законодавству, а також з можливості укладення угоди на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 статті 7 Закону про банкрутство визначено, що залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди.

Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації.

Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Як вбачається, в силу імперативних приписів ст. 7 Закону про банкрутство провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до правил ст. 95 Закону про банкрутство виключає можливість застосування до боржника іншого порядку здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема застосування до нього процедури розпорядження майном, санації, а також мирової угоди, оскільки метою введення такої процедури є виключно ліквідація (припинення) господарюючого суб'єкта.

Приписами ст. 95 Закону про банкрутство визначені особливості щодо підстав, та порядку ведення процедур банкрутства боржника, що ліквідується власником.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 2 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.