Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №922/1154/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 922/1154/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арсід"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016у справі№ 922/1154/16 Господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Арсід"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка" простягнення 3 011 042,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача:Богуславський Д.Г., Рева І.І.,

від відповідача: Моїсеєнко К.О., Поддашкіна О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсід" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка про стягнення 3 011 042,34 грн з яких: 1 234 758,00 грн кошти, які були сплачені згідно договору № 01-1212/14 від 12.12.2014 року, 1 363 173,20 грн неустойки за прострочення поставки товару, проценти у розмірі 291 674,14 грн та збитки в розмірі 121 437,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 922/1154/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арсід" 1 234 758,00 грн заборгованості з попередньої оплати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Арсід", справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арсід" (покупець) був укладений договір № 01-1212/14, відповідно до якого відповідач зобов'язується виготовити та поставити станцію глибокої біологічної очистки стічних вод "Біопроцесор-625", укомплектовану біофільтром доочистки з плаваючим полімерним завантаженням і системою ультрафіолетового знезараження (товар), передати право власності на товар, а позивач зобов'язується прийняти його та сплатити постачальнику ціну договору.

Згідно пункту 2.1. договору приймання-передача товару проводиться на складі постачальника за адресою, вказаною в п. 4.1. договору по кількості - згідно видаткової накладної та специфікації, по якості - згідно з документами, що засвідчують якість товару. Факт приймання-передачі товару оформляється видатковою накладною і підписується вповноваженими представниками сторін.

Згідно пункту 3.1. договору ціна товару (сума договору) загальна складає: 2 418 888,00 грн (у тому числі ПДВ 403 148,00 грн), що еквівалентно 120 000,00 євро (у тому числі ПДВ) на дату підписання сторонами договору з розрахунку згідно курсу гривні до середнього курсу продажу євро за даними міжбанківського валютного ринку України, що становить 20,1574 грн за 1 євро на дату, яка передує даті підписання сторонами цього договору.

Пунктом 3.6. договору сторони врегулювали, що оплата здійснюється шляхом банківського перерахування на підставі цього договору та отриманого від постачальника належним чином оформленого рахунку у наступному порядку:

Згідно пункту 3.6.1. договору покупець перераховує постачальнику авансовий платіж у розмірі 50 % від ціни товару відповідно до п. 3.1 договору протягом 3 банківських днів від дати тримання рахунку. Постачальник передає покупцеві відповідний рахунок на оплату товару в день підписання сторонами договору.

Умовою поставки згідно пункту 4.1. договору сторони визначили EХW - Україна, місто Харків, вулиця Сериківська, будинок 12, згідно із Правилами Інкотермс - 2010.

Строк поставки товару відповідно пункту 4.2. договору - 90 календарних днів від дати оплати постачальнику авансового платежу згідно з пунктом 3.6.1. договору.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору покупцем 19.12.2014 на банківський рахунок постачальника було перераховано авансовий платіж у розмірі 1 234 758,00 грн., тобто 50% від ціни товару, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 19.12.2015 р. на суму 1234758,00 грн., проте, у встановлений п. 4.2 договору строк (90 календарних днів від дати оплати авансового платежу) - до 19.03.2015, постачальник свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору та неповернення відповідачем авансового платежу на його вимогу, тому просив суд стягнути на його користь суму авансового платежу , неустойку, проценти та збитки.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 1 234 758,00 грн. місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товар, визнав позовні вимоги в цій частині законними та обґрунтованими. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Предметом розгляду у даній справі є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.