ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2016 року Справа № 921/148/14-г/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі№ 921/148/14-г/13 Господарського суду Тернопільської областіза позовомСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПідволочиського районного споживчого товариства ОСОБА_5 Підволочиська селищна рада Підволочиського району Тернопільської області Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 Фізична особа-підприємець ОСОБА_10 Фізична особа-підприємець ОСОБА_11 Фізична особа-підприємець ОСОБА_12 Фізична особа-підприємець ОСОБА_13провизнання дійсним договору купівлі-продажу від 22.07.2013 року за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи на стороні позивача: не з'явився,
третіх осіб на стороні відповідача : ОСОБА_14, ОСОБА_15
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підволочиського районного споживчого товариства з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд ринку по АДРЕСА_1 від 22 липня 2013, укладений між Підволочиським районним споживчим товариством та ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.03.2014 у справі № 921/148/14-г/13 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано дійсним укладений 22 липня 2013 між Підволочиським районним споживчим товариством (вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд ринку по АДРЕСА_1.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 рішення місцевого господарського суду від 17.03.2014 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного 11.07.2013 Спілкою споживчих товариств Тернопільської області аукціону з продажу майна Підволочиського районного споживчого товариства (протокол № 2 від 11.07.2013), ОСОБА_4 був визнаний переможцем аукціону з продажу лоту №19 - комплексу будівель і споруд в т.ч. критий торговий павільйон з адмінприміщеннями, торговий павільйон з складськими приміщеннями, вбиральня, торговий піднавіс 2 одиниці, що знаходяться по АДРЕСА_1, з продажною ціною 1 385 000 грн.
22 липня 2013 між Підволочиським районним споживчим товариством (Продавець) та приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_4 (Покупець), укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого (п.1.1.) Продавець продає у власність, а Покупець купує комплекс будівель і споруд ринку Підволочиського райСТ, в т.ч. торговий павільйон з адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральню загальною площею 71,0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно техпаспорта 722,9 кв.м. Продажна вартість об'єкту становить один мільйон триста вісімдесят п'ять тисяч грн. (п.1.4 Договору).
Як зазначено у п.1.2 Договору, комплекс будівель і споруд ринку Підволочиського райСТ знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,215 га, яка перебуває у постійному користуванні Продавця згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001084, виданого Підволочиською селищною радою у вересні 1997 р. відповідно до рішення від 27.08.1997 №237.
Відповідно до п.1.3 Договору об'єкт продажу належить на праві власності Продавцю згідно Свідоцтва про право власності від 09.07.1998, зареєстрованого Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації від 17.07.1998 за реєстраційним номером 27 в реєстровій книзі №01.
У п. 1.5. Договору сторони погодили, що Покупець набуває право власності на об'єкт продажу з моменту підписання сторонами цього договору і акту приймання-передачі, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору.
Порядок розрахунків за придбаний об'єкт визначено у п.п. 2.1., 2.2. договору. Позивач частково розрахувався за придбаний об'єкт згідно квитанцій №5962 від 22.07.2013р. на суму 357500 грн., №239 від 04.07.2013р. на суму 27500 грн., №17498483 від 04.07.2013р. на суму 200 грн., платіжних доручень №167 від 23.08.2013р. на суму 83400 грн., №179 від 24.09.2013р. на суму 83400 грн., №192 від 21.10.2013р. на суму 83400 грн., №202 від 26.11.2013р. на суму 83400 грн., №219 від 24.12.2013р. на суму 83400 грн., №236 від 31.01.2014р. на суму 83400 грн., №254 від 28.02.2014р. на суму 83400 грн.
Продавець зобов'язався в 10-денний термін від дня підписання нотаріально посвідчити даний договір купівлі-продажу.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що станом на дату розгляду справи з боку відповідача жодних дій щодо проведення нотаріального посвідчення договору вчинено не було, відповідач без поважних на те причин ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 22.07.2013 на підставі ст. 220 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи дійсним договір купівлі-продажу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладенні договору купівлі-продажу від 22 липня 2013 досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відбулося часткове виконання умов договору - позивачем проведено відповідні платежі у розмірах та строки, визначені п.2.1 договору, проте відповідач без поважних на те причин ухиляється від нотаріального посвідчення договору, тим самим перешкоджаючи набувачу майна у реалізації його прав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджують право власності продавця Підволочиського районного споживчого товариства на павільйон із адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральню загальною площею 71,0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно техпаспорта 722,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1; у договорі купівлі-продажу не вказано кадастровий номер цієї земельної ділянки, що в силу приписів частини 2 статті 377 ЦК України та частини 6 статті 120 ЗК України є істотною умовою договору; договір купівлі-продажу підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та підлягав державній реєстрації, відповідно до чинного законодавства. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а доводи позивача, стосовно ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору є надуманими.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства визначено, зокрема, законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сервіси для юристів