Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №915/197/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 915/197/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід03.08.2016у справі№915/197/16Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв"пророзірвання договору

за участю

- позивача:Ревенко О.В. (довіреність від 27.10.2016)- відповідача:1) Горшевська С.В. (довіреність від 04.01.2016) 2) Гурова А.А. (довіреність від 04.01.2016) 3) Ле Жоурт В.В. (довіреність від 01.08.2016)- прокурора1) Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2016) 2) Савицька О.В. (посвідчення № 041103 від 04.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, розірвати договір сервітуту від 10.07.2013 № А6-А, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс" (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наведений договір підлягає розірванню через припинення обставин, які були підставою для його укладання та встановлення сервітуту.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2016 (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Постанову прийнято 23.11.2016 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 16.11.2016 відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2013 між позивачем (володілець) та відповідачем (користувач) укладено договір про встановлення сервітуту № А6-А з преамбули якого слідує, що його укладено у зв'язку з необхідністю виконання відповідачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 9 з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення позивачем можливості користування відповідачем вказаними причалами і причальною інфраструктурою.

Згідно з п. 1.1 договору сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Відповідно до пункту 2.1 договору сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою) згідно з Планом-схемою причалу № 9 та причальної інфраструктури (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною:

- причал № 9 (інв. № 1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 14,50 м.п.;

- залізнична колія № 33 (інв. № 1031079) - 202,5 м.п.;

- залізнична колія № 36 (інв. № 1031080) - 202,5 м.п.;

- підкранові колії (інв. № 1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування відповідачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених п. 3.1 даного договору.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з п. 3.1 договору. Сервітут є строковим та оплатним.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору сервітут встановлений за даним договором є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.

Пунктами 14.1, 14.4, 14.5 договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 6 (шести) місяців з моменту набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомив володільця про наміри припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгований на 6 (шість) місяців на тих самих умовах. Одностороннє розірвання даного договору з ініціативи володільця не допускається. Цей договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.

Згідно п. 14.6 договору він припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об'єкта сервітуту користувачу в оренду.

Сторонами зі справи укладалися додаткові угоди до договору, якими змінювались розмір плати за сервітут та умови його оплати.