Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №914/2378/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 914/2378/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської радина рішення та постанову Господарського суду Львівської області від 14.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016у справі№ 914/2378/15 Господарського суду Львівської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доКомунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської радипростягнення 176450,58 грн.за участю представників:

позивача: Деленко Б.В.

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2016 у справі № 914/2378/15 (суддя Мазовіта А.Б.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради на користь позивача 52600,99 грн. - пені, 2661,75 грн. - 3% річних, 121170,42 грн. - інфляційних нарахувань, 3528,65 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у даній справі (головуючий суддя Костів Т.С., судді: Малех І.Б., Марко Р.І.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2016 у справі № 914/2378/15.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/2378/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму 5000,00 грн., згідно виставленого рахунку за реактивну електроенергію за березень 2015 року, та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати вартості активної електроенергії.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 27.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (постачальник), та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90338, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судами встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом лютого-травня 2015 поставив відповідачеві активну електроенергію на загальну суму 1539491,16 грн., що підтверджується рахунками за активну енергію № 300402/43688-1 за лютий 2015, № 300403/45733-1 за березень 2015, № 300504/47896-1 за квітень 2015, № 300505/50069-1 за травень 2015.

Вартість за перетікання реактивної електроенергії у березні 2015 склала 5000,09 грн., що підтверджується рахунком за реактивну енергію № 300303/45734-2 за березень 2015.

Відповідачем здійснено оплату вартості електричної енергії, отриманої у вищевказаному періоді, з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52600,99 грн. - пені, 2661,75 грн. - 3% річних, 121187,84 грн. - інфляційних втрат.

Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги позивача.

Судові рішення мотивовані нормами ст. 599 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 526 вказаного Кодексу зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1. договору про постачання електричної енергії передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат та частково відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних.

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, оскільки вони не звільняють боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, пунктом 4.2.1 договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 20.