ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2016 року Справа № 910/9323/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід05.09.2016у справі№910/9323/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення суми
за участю
- відповідача:Щербина В.М. (довіреність від 29.04.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд за даним позовом Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) 9 635, 17 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків, які утворилися внаслідок недостачі вантажу, відтак відповідач повинен їх відшкодувати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків викладених судом в оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2016 між позивачем (покупцем) та Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальником) було укладено договір № 245/108/16Сб на поставку коксової продукції.
Відповідно до залізничної накладної № 51770527 від 04.02.2016 на адресу позивача зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, постачальником було відправлено вагони № 61813002 та №60687043 із вантажем "кокс доменний".
На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці під час проведення перевірки маси вантажу у вказаних вагонах встановлено, що у вагоні № 60687043 зафіксовано недостачу вантажу у кількості 3300 кг, вартість якого була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника - постачальника № 90735049 від 01.02.2016 та сертифікату якості на партію № 16716 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 9 635,17 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач спираючись на комерційний акт від 06.02.2016 БН № 724695/62 вказував на те, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена у накладних, тобто вказана маса є меншою, у зв'язку з чим відповідач має відшкодувати йому збитки у вигляді вартості втраченого вантажу у сумі 9 635,17 грн.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що оскільки правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця", а позивач не подав доказів переходу прав та обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Згідно статті 107 цього кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.
Отже, моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, передбаченому статтями 4, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Виходячи з приписів статті 104 Цивільного кодексу України, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи її цивільна правосуб'єктність не припиняється.
Як встановлено судами, правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" правосуб'єктність якої не припинилася, а відтак позивач передчасно звернувся з позовними вимогами до відповідача.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.
Сервіси для юристів