Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №910/2694/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/2694/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі№ 910/2694/15-г господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" простягнення 1 054 299,66 грн за участю представників сторін:

позивача: Гостищєва Н.В.,

відповідача: Романюк Ю.Р., Гребенюк О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" про стягнення з останнього 1 054 299,66 грн., з яких: 480 309,54 грн. пені та 573 990,12 грн. штрафу за порушення строку виконання робіт за договором № 52-31/1-17 від 25.09.2013.

16.04.2016 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 1 626 492,54 грн. пені та 573 990,12 грн. штрафу за порушення строку виконання робіт за договором № 52-31/1-17 від 25.09.2013, яка була прийнята судом, оскільки не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі №910/2694/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль" 1 626 492,54 грн. пені, 573 990,12 грн. штрафу та судовий збір у розмірі 44 009, 65 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та рішення місцевого господарського суду від 24.05.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" (генпідрядник) 25.09.2013 було укладено договір № 52-31/1-17 капітального ремонту адміністративно-виробничої будівлі ЦЗС (інв. № 15035).

Відповідно до п. 1.1 договору генпідрядник зобов'язується відповідно до робочого проекту, шифр 02.2-14.3-20, та умов даного договору якісно виконати та здати замовнику в повному обсязі роботи по об'єкту "Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі ЦЗС (інв. № 15035) на свій ризик власними і залученими силами та засобами, визначеними погодженою і затвердженою проектно-кошторисною документацією, та здати роботи замовнику в обумовлений договором строк, а замовник, в свою чергу, зобов'язується надати будівельний майданчик (фронт робіт), передати Генпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити якісно виконані роботи на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1.1 та п. 5.2.1 договору замовник протягом 15-ти банківських днів після надання виконавцю будівельного майданчику та виконання вимог п. 4.3 договору, перераховує на поточний рахунок генпідрядника аванс у розмірі 25 % ціни будівельно-монтажних робіт, що становить 1 229 931,71 грн., включаючи ПДВ - 204 988,62 грн. та 50 % ціни обладнання, що становить 1 617 826,20 грн., включаючи ПДВ - 269 637,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що проектно-кошторисна документація була передана генпідряднику 11.10.2013 року, що підтверджується актом передачі проектно-кошторисної документації від 11.10.2013 №12.2-26-84.

Замовником у відповідності з пунктами 5.1.1 та 5.2.1 договору було перераховано аванс в сумі 2 847 757,91 грн. на розрахунковий рахунок генпідрядника 19.11.2013 року.

Відповідно до п. 6.1 договору загальний строк виконання робіт: 4,5 місяці (135 календарних дні) з дати перерахування замовником авансу на поточний розрахунок Генпідрядника.

Пунктом 1 додаткової угоди від 05.05.2014 року № 1 до договору сторонами продовжено загальний строк виконання робіт згідно п. 6.1 договору до 25.05.2014 року.

Відповідно до п. 1.5 та п. 6.17 договору виконані генпідрядником в повному обсязі роботи по об'єкту за договором приймаються на підставі акту технічної комісії.

Технічна комісія у складі замовника, генпідрядника та генпроектувальника відповідно до п. 6.15.1 договору протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання повідомлення про закінчення усіх передбачених договором робіт складає акт готовності об'єкта до експлуатації.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що в порушення розділу 6 договору з урахуванням п. 1 Додаткової угоди № 1 від 05.05.2014 до договору, Генпідрядником не виконано взяті на себе зобов'язання по своєчасному і повному виконанню робіт, станом на 31.12.2014 акт готовності об'єкта до експлуатації вищевказаною комісією не було складено та замовник не отримував від Генпідрядника повідомлення про закінчення усіх передбачених договором робіт, тому просив суд стягнути на його користь пеню в розмірі 1 626 492,54 грн. та штрафу в сумі 573 990,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд , з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по своєчасному і повному виконанню підрядних робіт, що призвело до порушень умов договору, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача розміру пені та штрафу є доведеними та правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ст. 530 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших правових актів, а якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.