Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №910/12128/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/12128/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№ 910/12128/16 Господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010"прозобов'язання повернути майно

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010", в якій просило звільнити та повернути орендовану частину цілісного майнового комплексу (приміщення), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, площею 3 600 кв. м. - для розміщення складських приміщень та приміщення площею 10 кв. м. - для розміщення офісу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 по справі № 910/12128/16 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 - скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 скасувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом місцевої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи без розгляду позовну заяву на підставі п. 4 ч.1 ст.63 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем не надано доказів оплати судового збору у встановленому порядку, оскільки останнім на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви подано копію платіжної квитанції №0.0.575866706.1 від 30.06.2016р. на суму 1378,00 грн., тоді як платіжні документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі, тому копії таких документів не можуть бути доказом сплати судового збору.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 зі справи № 910/12128/16, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд повинен перевірити зарахування сплаченого судового збору до державного бюджету до вирішення питання про прийняття або повернення позовної заяви.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6 Закон України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами внесеними Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII) судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, до позовної заяви товариством з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" додано копію дубліката квитанції № 0.0.575866706.1 від 30.06.2016 з електронно-цифровим підписом про сплату судового збору в розмірі 1 378 грн.

У разі виникнення сумнівів щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суду необхідно перед відкриттям провадження у справі перевірити стан зарахування коштів, про що складається відповідна довідка.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновком апеляційного господарського суду про те, що місцевий господарський суд відповідно ст. 9 Закону України "Про судовий збір" мав перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -