Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №910/10231/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/10231/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп", м. КиївдоКомунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київпростягнення 47 089, 97 грн.

за участю представників

позивача: Чорній П.В.,

відповідача: Костильов В.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромгруп" (далі за текстом - ТОВ "Транспромгруп") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі за текстом - КП "Київський метрополітен") про стягнення 46 168, 55 грн. інфляційних втрат за період з 13.12.2013 року по 30.08.2014 року, 777, 97 грн. інфляційних втрат та 3 % річних за період з 21.06.2015 року по 30.06.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "Транспромгруп" 3 % річних у розмірі 143, 87 грн., інфляційні втрати у розмірі 43 330 грн. та судовий збір; в іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача необхідно задовольнити частково, оскільки в період з 13.12.2013 року по 17.06.2014 року у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 року у розмірі 329 532 грн. і позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання; в період з 18.06.2014 року по 17.08.2014 року у відповідача існувало прострочене зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 280 492 грн. і позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання; однак, підстави для нарахування інфляційних втрат за період з 18.08.2014 року по 30.08.2014 року у позивача відсутні, оскільки з дати набрання чинності Угодою про розстрочення у відповідача припинився обов'язок по сплаті всієї суми заборгованості у розмірі 280 492 грн. та виник обов'язок сплачувати вказану заборгованість частинами відповідно до графіку розстрочення; в той же час, у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 777, 97 грн. за період з 21.06.2015 року по 30.06.2015 року необхідно відмовити, оскільки індекс інфляції є місячним показником, який застосовується при існуванні заборгованості принаймні один місяць.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, КП "Київський метрополітен" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Транспромгруп" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2013 року КП "Київський метрополітен" (покупець) та ТОВ "Транспромгруп" (постачальник) укладено Договір № 03-ІІІ-13 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця електроприводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК016-2010 від 01.01.2010 року № 30.20.1 "Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом", а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості, за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору покупець оплачує товар за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1). Сума Договору становить 470 760 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 78 460 грн.

В специфікації (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість (470 760 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 78 460 грн.).

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 Договору покупець здійснює попередню оплату за Договором у розмірі 30 % від його вартості; остаточний розрахунок за товар (70% його вартості) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару від постачальника на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, дотримуючись встановлених згідно з чинним законодавством умов та строків їх отримання.

Відповідач виконав свій обов'язок зі сплати попередньої оплати, зокрема, 17.09.2013 року сплатив 90 000 грн., 18.10.2013 року - 16 500 грн. та 18.11.2013 року - 34 728 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 17.09.2013 року, № 299 від 18.10.2013 року та № 340 від 18.11.2013 року.

Вказані обставини встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року у справі № 910/28752/14 за позовом ТОВ "Транспромгруп" до КП "Київський метрополітен" про стягнення 308 173, 60 грн., яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України такі обставини є преюдиційними у даній справі.

В п. 4.3 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар (70 % його вартості) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату поставки позивачем відповідачу товару - 22.11.2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 22.11.2013 року на суму 470 760 грн., остаточний розрахунок за товар на суму 329 532 грн. відповідач повинен був здійснити в строк до 12.12.2013 року (включно).

18.06.2014 року відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 49 040 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84.

18.08.2014 року КП "Київський метрополітен" (сторона-1) та ТОВ "Транспромгруп" (сторона-2) укладено Угоду про розстрочення заборгованості, відповідно до п. 1.1 якої сторона-1 визнає та підтверджує на дату укладення даної Угоди заборгованість перед стороною-2 за поставлений товар за Договором № 03-ІІІ-13 від 11.04.2013 року у розмірі 280 492 грн.

Відповідно до п. 1.2 Угоди про розстрочення заборгованості сторона-2 надає розстрочку у погашенні заборгованості за Договором, а сторона-1 зобов'язується сплатити її на умовах даної Угоди.

Згідно з п. 2.2 Угоди про розстрочення заборгованості сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості, зазначеної в п. 1.1 даної Угоди, буде здійснюватись стороною-1 в наступні строки та в наступних розмірах: до 31.08.2014 року - 86 000 грн.; до 30.09.2014 року - 86 000 грн.; до 31.10.2014 року - 86 000 грн.; до 30.11.2014 року - 22 492 грн.