Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №904/2388/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/2388/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід05.09.2016у справі№904/2388/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення суми

за участю

- позивача:Русакова В.В. (довіреність від 25.10.2016)- відповідача:Матвєєва Т.В. (довіреність від 24.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) 16 603, 80 грн. плати за користування вагонами та 1615,92 грн. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г., судді Подобєд І.М., Дмитренко Г.К.), позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на безпідставність доводів, викладених у ній, та вказує на законність судових рішень.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2013 між позивачем (залізницею) та відповідачем (власником колії) укладено договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці, згідно з умовами п.1 якого експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п.5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Пунктами 8, 11 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці плату:

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

15.12.2015 сторонами зі справи укладена додаткова угода №9 до договору, якою у зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" назву договору викладено у новій редакції: "Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ"Укрзалізниці".

Судами встановлено, що згідно низки накладних позивачем прийнято до перевезення порожні власні вагони та вагони з вантажем на адресу відповідача.

На шляху прямування на підставі наказів від 02.11.2015 № 593, від 02.11.2015 №595 вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням відповідачем вантажу на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Приворот, Кривий Ріг Західний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 17 від 02.11.2015, №88 від 02.11.2015, акт загальної форми ГУ-23 № 43 від 02.11.2015, №91 від 02.11.2015.

Час затримки вагонів на станції підходу Приворот до станції призначення по наказу № 593 складав період з 20 год. 15 хв. 02.11.2015 по 04.11.2015 - 16 год. 10 хв. та час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг Західний до станції призначення згідно наказу № 595 становив період з 21 год. 40 хв. 02.11.2015 по 04.11.2015 - 09 год. 00 хв.

Також встановлено, що за час затримки вагонів з вини відповідача було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 № №05119321, 05119322, 05119323, 06119324 у загальній сумі 16603,80грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 № № 10119058, 10119059 у загальній сумі 1615,92 грн., які відповідач підписав із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. Колії приймання були вільні, готові прийняти вагони".

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що, що вина відповідача в затримці вагонів доведена, а розрахунок заборгованості є вірним та обґрунтованим.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.