ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2015 року Справа № 905/161/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 (головуючий суддя Колядко Т.М., судді Скакун О.А., Ломовцева Н.В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 (суддя Кротінова О.В.)у справі№ 905/161/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"простягнення 57153704,14 грн.,
за участю представників:позивачаСмакота Н.І.,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 54451941,165 грн., в тому числі 43502218,07 грн. основного боргу, 1854399,51 грн. пені, 8355864,65 грн. інфляційних витрат, 739458,93 грн. 3% річних та 71996,51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою частково, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині зменшення розміру пені на 1854759,94 грн., прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині стягнення пені.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій, при частковому задоволенні позовних вимог у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки, неповно з'ясовано в цій частині обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального, зокрема ст. 233 ГК України, ст. ст. 551 ЦК України, та процесуального права, зокрема ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами неправомірно зменшено розмір заявленої до стягнення штрафної санкції, оскільки не було враховано інтересів позивача. Також на думку скаржника, при вирішенні питання про зменшення неустойки судами не було об'єктивно оцінено чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (Покупець) 28.01.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1000/14-КП-6 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Як визначено сторонами у п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Сторони в п. 2.1 Договору узгодили місяці та обсяги газу, що протягом вказаних місяців продаються Продавцем Покупцю.
У п. 2.1.1 Договору сторонами передбачено, що обсяги газу, які планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Згідно з п. 3.1.2 спірного договору Покупець до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджуються Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.
Як погоджено сторонами в п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ (за умовами п. 5.1 договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором, як погоджено сторонами в п. 5.5, складається із сум вартості місячних поставок газу.
Умовами п. 6 договору узгоджено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, згідно з п. 6.1. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковими угодами (№№ 1-6) сторони змінювали ціну за 1000 куб. м газу.
Судами встановлено, що позивач належно виконав зобов'язання з постачання відповідачу природного газу в період січень-грудень 2014 року, а відповідач прийняв від позивача поставлений природний газ в загальному обсязі 8778,446 тис. куб. м на загальну суму 46546271,21 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами без зауважень.
Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судами, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач здійснив часткову оплату вартості природного газу за згаданий період поставки у розмірі 3044053,14 грн., решта боргу залишилась неоплаченою, відтак судами правомірно стягнено з відповідача суму основного боргу в розмірі 43502218,07 грн.
Також за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення суму нарахованих та несплачених 3 % річних в сумі 739625,44 грн., 9202340,75 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 3709519,88 грн.
За наявності прострочення відповідачем виконання зобов'язання суди правомірно, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум та здійснивши власний розрахунок, частково задовольнили позов в цій частині та стягнули на користь позивача 739458,93 грн. 3% річних та 8355864,65 грн. інфляційних нарахувань та дійшли вірного висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати 3708799,03 грн. пені.
Сервіси для юристів