Постанова ВГСУ від 23.10.2015 року у справі №910/12804/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Справа № 910/12804/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 дов. №2518 від 08.12.2014,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015

у справі №910/12804/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 419 619,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За клопотанням позивача судом касаційної інстанції 08.10.2015 р. було відкладено розгляд справи на 22.10.2015 р. У судовому засіданні 22.10.2015 р. оголошено перерву до 23.10.2015 р.

Колегія не може задовольнити клопотання позивача від 22.10.2015 р. вих. №03-10/15 про подальше відкладення розгляду справи, оскільки визначений ст. 1118 ГПК України строк розгляду справи закінчився, участь представника позивача у судовому засіданні касаційної інстанції обов'язковою судом не визнавалася, представник відповідача заперечує проти подальшого відкладення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солонь" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за укладеним сторонами договором франчайзингу від 23.07.2011, що складається з: 278 308,07 грн. боргу, 13 410,36 грн. пені, 24 000,00 грн. штрафу, 103 901,01 грн. упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013, позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь" 278 308 грн. 07 коп. основної заборгованості, 8 852 грн. 56 коп. пені, 24 000 грн. штрафу, 103 901 грн. 01 коп. відшкодування упущеної вигоди (відступного), 2 967 грн. 41 коп. витрат на правову допомогу та 9 161 грн. 48 коп. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013 вищезазначені судові рішення скасовані, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь" 278 308,07 грн. заборгованості, 6 458,21 грн. пені; 24 000 грн. штрафу; 103 901,01 грн. відшкодування упущеної вигоди (відступного); 3 000 грн. витрат на правову допомогу та 8 253,35 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 скасовані, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (судді: Остапенко О.М., Верховець А.А., Шипко В.В.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не було передано відповідачеві належним чином ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності згідно умов договору франчайзингу та субліцензійного договору від 23.07.2011, позивачем не виставлялись рахунки відповідачеві на оплату саме за договором від 23.07.2011, тому у останнього не виникло обов'язку оплати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, якими відмовлено в задоволенні позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солонь" звернулось до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Зокрема, позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем не було передано у визначений договором спосіб відповідачу ліцензію на використання об'єктів інтелектуальної власності, що виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату не ґрунтувалися на договорі на підставі якого заявлені позовні вимоги, що договір франчайзингу від 23.07.2011 не був зареєстрований.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено: