ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року Справа № 914/3659/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіБондаря С.В.,суддіВовка І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Хорс" ЛТДна рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 рокуу справі№ 914/3659/14 Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Хорс" ЛТДпрозобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення 147268,43 грн,ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Управління комунальної власності, позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Хорс" ЛТД (надалі - ТОВ "Хорс ЛТД", відповідач) про стягнення з відповідача 147268,43 грн заборгованості та виселення його з нерухомого майна, що знаходиться на вул. А.Тесленка, 4 у м. Львів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6108-8 від 07.04.2008 року, укладеного між сторонами, щодо оплати за користування об'єктом оренди, має заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 01.10.2012 року по 01.08.2014 року і після закінчення строку дії договору оренди не повертає орендоване майно у порядку, встановленому цим договором.
ТОВ "Хорс ЛТД" в суді першої інстанції проти позову заперечувало, посилаючись на те, що договір є поновленим відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки позивач не повідомляв про припинення договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди, а також посилаючись на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2013 року у справі № 914/8/13, яким з відповідача стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за договором за період з 01.04.2011 року по 09.10.2012 року. Відповідач вважає, що цим рішенням встановлено, що договір оренди продовжив свою дію на тих самих умовах, і цей факт відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України не доказується при розгляді цієї справи.
Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про виселення та відмовити у позові відповідно ст.ст. 257, 267 ЦК України.
В суді апеляційної інстанції в додаткових поясненнях по справі відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, додатково зазначив про нікчемність договору оренди відповідно до ст. 220 ЦК України, оскільки сторонами недодержані вимоги ст.ст. 793, 794 цього Кодексу про нотаріальне посвідчення договору оренди, укладеного строком на три роки. Відповідач також зазначив, що підстави для стягнення заявленої суми заборгованості відсутні, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендні правовідносини, що ґрунтувалися на даному договорі, припинилися 06.04.2011 року. Крім того, відповідач повідомив суду апеляційної інстанції, що 29.10.2008 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 176,7 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Тесленка,4 (а.с.140-141 т. 1), і 26.02.2015 року за актом-приймання передачі № 2183 нежитлові приміщення були передані покупцю (ТОВ "Хорс" ЛТД) у власність (а.с. 142 т. 1), тобто договір припинився у зв'язку з приватизацією об'єкта оренди орендарем.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.12.2014 року у справі № 914/3659/14 (суддя Яворський Б.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року (судді: Зварич О.В. (доповідач), Гриців В.М., Хабіб М.І.), припинено провадження у справі щодо стягнення 1808,76 грн. Стягнуто з ТОВ "Хорс ЛТД" на користь Управління комунальної власності 145459,67 грн заборгованості та 2909,19 грн сплаченого судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
ТОВ "Хорс ЛТД", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати з підстав порушення норм матеріального й процесуального права (ст.ст. 220, 236, 251, 252, 764, 784, 793, 794 ЦК України, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 4, п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)) та передати справу на новий розгляд.
Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо автоматичної пролонгації договору оренди, оскільки неправильно визначили строк оренди, не розмежували поняття строк та термін, не застосували Положення про оренду територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року, та не врахували відсутність намірів у орендодавця та орендаря продовжувати орендні відносини у зв'язку з приватизацією об'єкта оренди. Крім того, ТОВ "Хорс ЛТД" вказує, що суди безпідставно не перевірили додержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору оренди укладеного на строк на 3 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 07.04.2008 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6108-8 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 176,7 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тесленка, 4 (об'єкт оренди), та перебуває на балансі ЛКП "Замарстинів-400" (балансоутримувач) та зобов'язувався сплачувати орендну плату за попередній місяць не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника майна порядку.
Розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 3515,56 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 5.1 договору).
У п. 3.3 договору сторони погодили, що у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором оренди від 29.12.2006 року № Ш-4986-68, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.
За погодженням сторін термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 07.04.2008 року до 06.04.2011 року включно (п. 4.1 договору). При цьому, сторони дійшли згоди, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3 договору).
У позовній заяві позивач стверджував, що листом від 21.04.2011 року N 2302-вих-1393 (а.с. 8 т. 1) повідомив ТОВ "Хорс ЛТД" про припинення дії договору оренди і необхідність повернення об'єкту оренди. Відповідач заперечував отримання такого повідомлення. Позивач докази направлення цього листа відповідачу в суді першої інстанції не надав, тому факт своєчасного повідомлення про припинення договору оренди листом від 21.04.2011 року N 2302-вих-1393 суд визнав недоведеним. Суд апеляційної інстанції додаткові докази (фіскальний чек від 22.04.2014 року (а.с. 114 т. 1) та список № 415 рекомендованих листів (а.с. 115-118 т. 1)) подані позивачем на підтвердження обставин надсилання відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди не прийняв, оскільки позивач не довів, що неможливість їх подання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, що не залежали від нього.
Суди встановили, що 06.05.2014 року (фіскальний чек від 06.05.2014 року (а.с. 46 т. 1) та реєстр рекомендованих листів (а.с. 47 т. 1)) позивач листом від 05.05.2014 року N 2302-вих-1390 надіслав відповідачу повідомлення про припинення договору оренди та необхідність повернення протягом 15 днів балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 10.10.2012 року по 31.08.2014 року у сумі 145459,67 грн на підставі ст. 526 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та правомірності цих вимог з огляду на доведеність факту невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди за цей період. У частині позовних вимог про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати за 9 днів жовтня 2012 року (за період з 01.10.2012 року по 09.10.2012 року) в сумі 1808,76 грн суд припинив провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2013 року у справі № 914/8/13, яким було стягнуто з ТОВ "Хорс ЛТД" на користь Управління комунальної власності 112729,62 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2011 року по 09.10.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача з нерухомого майна, що знаходиться на вул. А.Тесленка, 4 у м. Львів, суд першої інстанції, з висновками якого також погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди не повідомляв відповідача про припинення договору, а тому відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Лист позивача від 21.04.2011 року N 2302-вих-1393 з повідомленням про припинення договору суд відхилив, оскільки відповідач заперечував отримання цього листа, а позивач не надав докази його направлення. Інший лист позивача від 05.05.2014 року N 2302-вих-1390 з повідомленням про припинення договору суд також не прийняв, оскільки він був надісланий 06.05.2014 року, тобто після спливу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору. Суд дійшов висновку, що днем закінчення місячного строку, протягом якого орендодавець мав заявити про своє бажання припинити відносини оренди, є 05.05.2014 року, оскільки вперше договір був поновлений на строк з 06.04.2011 року до 05.04.2014 року.
Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 10.10.2012 року по 31.08.2014 року у сумі 145459,67 грн є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.
Доводи касаційної скарги про те, що всупереч вимог ч. 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору) договір оренди нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, а тому є нікчемним і не створює юридичних наслідків, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки суди встановили і це підтверджується матеріалами справи, що у договорі сторони визначили, що строк оренди становить 2 роки 364 дні (з 07.04.2008 року до 06.04.2011 року включно), тобто договір укладений на строк менше трьох років, тому підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації не було. Твердження ТОВ "Хорс ЛТД" про те, що встановлення у договорі дату початку та закінчення строку (з 07.04.2008 року до 06.04.2011 року включно) свідчить про укладеність договору терміном на 3 роки, суперечить ч. 1 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Водночас викладені у касаційній скарзі доводи щодо автоматичної пролонгації договору оренди та неправильного визначення судами моменту початку та закінчення строку слід визнати слушними з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України, абз. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка була чинною на момент такого договору) передбачено, що строк (термін) договору оренди визначаються за погодженням сторін.
Як вже зазначалось, у договорі сторони визначили, що строк оренди становить 2 роки 364 дні (з 07.04.2008 року до 06.04.2011 року включно).
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Сервіси для юристів