ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2014 року Справа № 5005/3800/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"на постанову за заявою про Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі № 5005/3800/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" простягнення 35 776 373,48 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Кучеренко К.В., Федоріна М.А.,
В С Т А Н О В И В:
13.06.2014 в порядку ст. 117 ГПК України відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з погашенням боргу.
Заява боржника мотивована добровільним виконанням ним судового рішення в частині сплати на користь стягувача суми основного боргу у розмірі 27 741 941,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №06689 від 07.12.2012, №06400 від 21.12.2011, №2874 від 12.06.2014, а також списанням заборгованості 3% річних та інфляційних втрат у сумі 6 057 057,76 грн. на підставі п.2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності 04.06.2011. Обґрунтовуючи цю обставину, боржник послався на рішення створеної ним Комісії з питань списання заборгованості за природний газ, оформлене Протоколом №2 від 04.10.2011.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014, а також ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 про виправлення допущеної описки задоволено заяву Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" та визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року по справі №5005/3800/2011 таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 змінено, резолютивну частину викладено в наступній редакції:"Заяву Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково. Визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року по справі №5005/3800/2011 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 27 741 941,86 грн. В задоволенні заяви Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року по справі №5005/3800/2011 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 6 057 057,76 грн. - відмовити". Крім того, присуджено до стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 304 гривні 50 копійок судових витрат".
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того, неправильно застосовані ст.ст. 4, 33-35, 43 ГПК України, Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2011 господарським судом Дніпропетровської області у справі № 5005/3800/2011 було прийнято рішення про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 27 716 205,86 грн., пені у розмірі 2 225 677,62 грн., 3 % річних у розмірі 1 469 529,09 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 364 960,91 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 у справі №5005/3800/2011 змінено, вирішено стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 27 716205,86 грн., пеню у розмірі 222 567,76 грн., 3% річних у розмірі 1 469 529,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 364 960,91 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
30.08.11 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011, яка набрала законної сили 23.08.2011, було видано господарським судом Дніпропетровської області наказ.
13.06.2014 року до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Задовольняючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок боржника по сплаті основного боргу відсутній у зв'язку зі сплатою, а в частині стягнення інфляційних та 3% річних - у зв'язку зі списанням боржником цих сум заборгованостей відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Змінюючи ухвалу господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 6 057 057,76 грн. інфляційних та 3% річних, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 списана відповідачем всупереч положенням Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", оскільки відповідно до змісту протоколу № 2 від 04.10.2011, заборгованість у розмірі 6 057 057,76 грн. щодо виконання договору купівлі-продажу природного газу №06/09-1449-БО-4 від 23.09.2009, стягнена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 у справі №5005/3800/2011, не була списана, а з метою укладення договорів про списання заборгованості за природний газ лише була визначена сума заборгованості зі сплати пені та фінансових санкцій. Крім того, апеляційний суд зазначив, що для списання спірних сум заборгованостей сторонами мав бути укладений відповідний договір, як передбачено пунктом 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Тобто, частина 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду вчинити такі процесуальні дії:
- виправити помилку допущену при його оформленні або видачі наказу;
- визнати наказ таким, що не підлягає виконанню;
- стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
04.06.2011р. набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.