ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2015 року Справа № 923/722/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаСтарчик А.А., представник,відповідачаОніщенко В.І., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Ураїни"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015у справі№923/722/14 Господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Ураїни"доПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"простягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"суми основного боргу в розмірі 806990,04 грн, пені в розмірі 239505,09 грн, 3% річних в розмірі 64960,67 грн та інфляційних втрат в розмірі 25070,05 грн, а всього 1136525,85 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 (суддя Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 (судді: Петров М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.), позов задоволено частково; стягнуто з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 714490,04 грн., суму пені у розмірі 215554,58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 25070,05 грн., суму 3% річних у розмірі 64960,67 грн. та 20880,52 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено; у задоволенні клопотання ПП "Херсонтеплогенерація" про відстрочку виконання рішення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 23950,51 грн пені і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині. В решті судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.
З врахуванням вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції та тієї обставини, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду касаційної скарги, але його представник не вжив заходів щодо завчасного ознайомлення з матеріалами справи, звернувшись до суду з таким клопотанням лише в день розгляду касаційної скарги, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 ГПК України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПП "Херсонтеплогенерація" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3159-БО-33, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3856829,51 грн, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 806990,04 грн.
Посилаючись на те, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу і сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 806990,04 грн, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми основного боргу в зазначеному розмірі, пені в розмірі 239505,09 грн, 3% річних в розмірі 64960,67 грн та інфляційних втрат в розмірі 25070,05 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором №13/3159-БО-33 від 28.12.2012, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 714490,04 грн основного боргу (з урахуванням сплати відповідачем 92500 грн після звернення з позовною вимогою), 3% річних у сумі 64960,67 грн і втрати від інфляції у сумі 25070,05 грн згідно із розрахунком, перевіреним судом першої інстанції.
В частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 10 % розміру пені.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2, укладеного між сторонами договору №13/3159-БО-33 від 28.12.2012.
Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 239505,09 грн та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в зазначеному розмірі.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Сервіси для юристів