ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2014 року Справа № 910/18452/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Іванової Л.Б. - головуючого, Губенко Н.М., Козир Т.П.,
за участю представників: позивача - Скиби С.Г. дов. б/н від 15 жовтня 2013 року та відповідача - Собашенка М.В. дов. № 106/2014 від 25 квітня 2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про надання дозволу на списання концесійного державного майна,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - позивач) звернулось до Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - відповідач) з позовом про зобов'язання надати дозвіл на списання концесійного державного майна, як такого, що за строком своєї експлуатації вже не відповідає критеріям активів, відповідно до переліку майна, доданого до заяви (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 1-3/1265 від 16 жовтня 2013 року).
Позовні вимоги обгрунтовані неправомірною відмовою у наданні дозволу на списання державного концесійного майна, яке не може використовуватись за призначенням, з підстав відсутності відповідного порядку списання такого майна, а сплата концесійного платежу за користування таким майном суттєво погіршує матеріальне становище позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Зазначає, що майно, яке передане в концесію та пропонується до списання, є державною власністю, у зв'язку з чим судами допущено порушення ст. 8 Цивільного кодексу України, що полягає у незастосуванні до врегулювання спірних правовідносин норм Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 8 листопада 2007 року, що регулює схожі правовідносини з порядку списання об'єктів державної власності.
Зазначає, що відповідно до приписів ст. ст. 3, 10, 12 Закону України "Про концесії" укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, передбачених ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України.
Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність у відповідача обов'язку надати дозвіл на списання концесійного майна у відповідності до вимог ч. 3 ст. 202, ст. ст. 203, 204 Цивільного кодексу України.
Крім того, зазначає, що пункт 7 Порядку списання об'єктів державної власності не містить такої підстави відмови у наданні згоди на списання майна, як відсутність нормативно-правового акта, що визначатиме порядок списання, що не досліджувалось судами.
Також наголошує на порушенні судами п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки мотивувальні частини оскаржуваних рішень не містять посилання на докази та норми права, якими керувались суди, відмовляючи у задоволенні позову, що також є порушенням права на справедливий розгляд справи, закріплений п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 грудня 2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (концесієдавець) та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (концесіонер) укладено концесійний договір, згідно предмету якого концесієдавець надає концесіонеру на платній та строковій основі згідно з умовами договору право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" та на добудову об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу підприємства, визначених у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, на умовах взяття концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства та об'єктів незавершеного будівництва, визначених у додатку № 1 до цього договору, після їх добудови, у складі цілісного майнового комплексу підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про концесії" договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.
Відповідно до п. 10.10 договору передбачено, що концесіонер має право здійснити в порядку, встановленому чинним законодавством України для списання державного майна, списання з балансу основних засобів, їх ліквідацію за погодженням з концесієдавцем.
Згідно п. 11.19 договору концесіонер має право здійснювати ліквідацію, списання у порядку, визначеному чинним законодавством України, виведення з експлуатації основних засобів, отриманих концесіонером у складі об'єкта концесії. Відповідні ліквідація, списання, виведення з експлуатації основних засобів, отриманих концесіонером у складі об'єкта концесії, здійснюються концесіонером тільки за наявності попереднього письмового дозволу концесієдавця.
Листами № 6-5/1088 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1090 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1092 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1094 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1096 від 21 серпня 2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" зверталося до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням надати дозвіл на списання майна, переданого в довгострокову оренду у складі цілісного майнового комплексу, яке за строком своєї експлуатації не відповідає критеріям активів.
Листами № 03/12-4963 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4964 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4965 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4966 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4963 від 12 вересня 2013 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило позивача про те, що оскільки на даний час Порядком списання об'єктів державної власності та Порядком відчуження об'єктів державної власності не передбачено списання та відчуження державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, зазначене питання Міністерство розглянути не може.
Відмова Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у наданні дозволу на списання концесійного майна стала підставою для звернення ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з даним позовом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до об'єктів управління державної власності відноситься, зокрема, державне майно, передане в концесію.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктом управління об'єктами державної власності (крім інших) є міністерства та інші органи виконавчої влади.
Таким чином, у відповідності до вимог норм наведеного закону Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.
Сервіси для юристів