Постанова ВГСУ від 23.07.2014 року у справі №910/14461/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/14461/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.05.2014у справі № 910/14461/13 Господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"простягнення 200 721, 68 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОСОБА_5- - відповідачаЛисенко В.А.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 200 721, 68 грн. страхового відшкодування, 100 000, 00 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 (головуючий Ропій Л.М., судді: Кондес Л.О., Рябуха В.І.) у справі № 910/14461/13 у позові відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві 978 грн. 88 коп. вартості проведеної автотехнічної експертизи № 382/ат від 29.11.2013.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій з неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

В судовому засіданні 16.07.2014 оголошувалась перерва до 23.07.2014.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивачем; страхувальником) та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (відповідачем; страховиком) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/215/001815, транспортний засіб "КАМАЗ 65201" реєстрацій номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. Строк дії цього договору: з 08.02.2013 по 07.02.2014 (пункт 1.13. договору). (а.с.11-18).

Відповідно до довідки Державтоінспекції МВС, виданій водію ОСОБА_7, 14.02.2013 о 10 год. 00 хв. у м. Львові на вул. Грунтова 1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вказаний автомобіль марки отримав механічні пошкодження (перекривлення кузовної рами, витік гідравлічного масла) (а.с.81).

Пославшись на факт дорожньо-транспортної пригоди, 15.02.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою № 0174 про сплату страхового відшкодування згідно із договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3014/215/001815 від 07.02.2013 (а.с.100).

Листом № 456/09-203 від 12.03.2013 відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування, оскільки заявлений випадок не є страховим (а.с.19).

Звертаючись з позовом про стягнення 200 721, 68 грн. страхового відшкодування, позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав відмовив йому у виплаті страхового відшкодування. Також, позивач просив стягнути з відповідача 100 000, 00 грн. за послуги адвоката на підставі укладеного з ним договору № 29/03/13-1 про надання правової допомоги (а.с.82-83).

До матеріалів справи позивачем надані висновок № 66 експертного автотоварознавчого дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Експертиза" від 25.03.2013 про вартість матеріального збитку на суму 200 721, 68 грн. та постанову Сихівського районного суду м. Львова від 11.03.2013 у справі № 464/1906/13-п, якою визнано водія ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення і накладено адміністративне стягнення (а.с.20-67).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підстав для виплати позивачу страхового відшкодування немає, оскільки заявлений випадок не є страховим через порушення правил технічної експлуатації транспортного засобу, що мало наслідком настання такого випадку. При цьому, відповідач просив суд призначити у справі судову автотехнічну експертизу (а.с.98-99).

Для встановлення причин перекидання автомобіля та встановлення того чи відповідали дії водія вимогам правил технічної експлуатації транспортного засобу ухвалою господарського суду була призначена відповідна судово-технічна експертиза.

З висновку експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в місті Києві № 382/ат від 29.11.2013 вбачається, що з технічної точки зору перекидання автомобіля "КамАЗ-65201" д.р.н. НОМЕР_1 відбулось внаслідок дії сили тяжіння, яка виникла при русі з піднятою завантаженою платформою та вийшла за ліву габаритну точку автомобіля; дії водія ОСОБА_7 під час розвантаження автомобіля "КамАЗ-65201" д.р.н. НОМЕР_1 14.02.2013, з технічної точки зору, не відповідали вимогам правил технічної експлуатації вказаного транспортного засобу ("Требования при експлуатации автомобиля-самосвала КАМАЗ-65201", "Краткая памятка водителю по особенностям эксплуатации автомобилей "КамАЗ-6520"" та "Руководство по эксплуатации (автомобили КАМАЗ-5360, 53605, 5460, 6460, 6520, 65201)" - які надано експерту для дослідження, по причинах, вказаних в дослідницькій частині даного висновку (а.с.147-152).

З урахуванням зазначеного висновку експертизи та на підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що причиною ДТП 14.02.2013 з застрахованим автомобілем стала його експлуатація водієм ОСОБА_7 всупереч встановленим заводом виробника правилам технічної експлуатації для даного виду транспортного засобу.

Наведені обставини в установленому законом порядку не були спростовані.

За змістом статті 991 Цивільного кодексу України підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть бути передбачені даною статтею випадки, а також інші випадки, встановлені законом або передбачені договором страхування.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.1.4. договору № 3014/215/001815 не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення Страхувальником, його представником, водієм, особою, допущеною до керування ТЗ - використання ТЗ не за цільовим призначенням, в технічному стані, що не відповідає вимогам Правил дорожнього руху та/або з порушенням правил технічної експлуатації ТЗ, визначених відповідно до нормативної документації заводу-виробника.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що, в даному випадку, відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи, що частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено покладення на позивача суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, при відмові в позові, висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення витрат на правову допомогу колегія вважає обґрунтованим.