ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2015 року Справа № 914/3778/14
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировичана постановувід 25.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 914/3778/14за позовомФермерського господарства Бурки Віталія Володимировичадо 1. Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області 2. Державної казначейської служби Українипростягнення 44000000грн матеріальної та 10000000грн моральної шкоди,ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №914/3778/14 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Федорчука Р.В., Лобаня О.І.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (далі - позивач) до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення 44000000грн матеріальної та 10000000грн моральної шкоди.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі зазначає про безпідставність цих судових актів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 6, 8, 13, 19, 40, 41, 55, 56, 57, 68, 92, 124, 129, 150 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 12, 33, 35, 83 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник, цитуючи в тексті касаційної скарги вищезазначені норми законодавства, вказує, що попередні судові інстанції на підставі цих статей мали б захистити відповідні права позивача або зазначити, що права фермера Бурки Віталія Володимировича не порушувались і не порушуються, втім, цього не зробили. Крім того, скаржник вважає, що такий спір не підсудний господарським судам.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалами Вищого господарського суду України від 02.06.2015 та від 04.06.2015.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приналежність йому на праві постійного користування земельної ділянки площею 18,7974 га на території Поторицької сільради для ведення селянського/фермерського господарства, наданої на підставі розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 №1358 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства", а також 20 га земель водосховища Відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення за рішенням Сокальської районної Ради від 05.03.1999 №6, вважає свої права на зазначені об'єкти порушеними, з огляду на таке.
13.06.2003 державні районні інспектори рибоохорони з території фермерського господарства вилучили рибу і сітки, склавши протокол про адміністративне порушення, звинувативши Бурку Василя Володимировича в порушені Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 №19 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за №269/3562.
17.09.2003 в Сокальський РВ ГУМВС України у Львівській області з Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури надійшли матеріали про незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову Буркою Василем Володимировичем.
16.10.2003 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Бурки Василя Володимировича за відсутністю події злочину, яку 12.10.2005 скасовано прокуратурою Сокальського району.
18.11.2005 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з підстави відсутності події злочину, яку 17.01.2006 скасовано прокуратурою Сокальського району.
23.01.2006 прокуратурою Сокальського району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину.
Постановою від 05.03.2010 Сокальським районним судом Львівської області скасовано постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.01.2006 та 23.01.2006 стосовно Бурки Василя Володимировича
24.03.2011 до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області з прокуратури Сокальського району надійшли матеріали перевірки №328-483 (2003 рік) по факту незаконного вилову риби забороненими знаряддями лову Буркою Василем Володимировичем.
30.03.2011 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину (пункт 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України).
12.09.2011 Сокальським районним судом Львівської області скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а справу скеровано в прокуратуру Сокальського району для проведення додаткової перевірки.
18.10.2011 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діянні Бурки Василя Володимировича складу злочину.
09.12.2011 до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області надійшла постанова про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратури Сокальського району від 07.12.2011, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи скеровано для проведення додаткової перевірки.
Після проведення додаткової перевірки, 16.12.2011 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
23.03.2012 вказана постанова скасована прокуратурою Сокальського району та 27.03.2012 матеріали надійшли до Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області для проведення додаткової перевірки.
Під час проведення додаткової перевірки не було встановлено жодних даних, які б свідчили про наявність в діях Бурки Василя Володимировича складу злочину, передбаченого ст. 249 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим 30.03.2012 постановою ДІМ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області в порушені кримінальної справи по факту незаконного вилову риби забороненими знаряддями лову відносно Бурки В.В. відмовлено за відсутністю події злочину.
Посилаючись на вказані вище події, а також на опублікування в газеті "Суботня Пошта" від 19.06.2003 статті під назвою "Рибне браконьєрство - двоюрідний брат рекету", яка, на думку позивача, призвела до приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, останнє у жовтні 2014 року звернулось до господарського суду з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області та Державної казначейської служби України про стягнення 44000000грн матеріальної шкоди та 10000000грн моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги приписами, зокрема, ст. ст. 6, 8, 13, 19, 40, 41, 55, 56, 57, 68, 92, 124, 129, 150 Конституції України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обставин, які б підтверджували заподіяння саме йому втрат майнового та немайнового характеру і що такі втрати у вигляді шкоди стали наслідком незаконних дій/бездіяльності службових осіб Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області та Державної казначейської служби України. З урахуванням обставин недоведеності позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Сервіси для юристів