Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №910/14219/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 910/14219/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Бондар І.П., дов. №93 від 19.03.2015р.;від відповідача:Ніколаєв В.В., дов. №ГО-14/173 від 30.09.2014р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р.у справі господарського суду№910/14219/14 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"третя особаТовариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"простягнення 21 075,52грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. у справі №910/14219/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Користуючись правами наданими п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України визнано недійсним односторонній правочин, оформлений заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про зарахування зустрічних однорідних вимог із Товариством з додатковою відповідальністю "Наста" від 26.06.2014р. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" 21 075,52грн. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2015р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 09.06.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 23.06.2015р. з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.08.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) укладений страховий сертифікат №2280, відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб "Фольцваген поло", кузов НОМЕР_2 (в подальшому зазначеному автомобілю присвоєно д.н.з. НОМЕР_1)

03.03.2013р. в місті Луцьку на вул. Ветеранів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Фольцваген поло" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля "Інфініті ФХ35" д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2013р. у справі №161/4149/13-п водія автомобіля "Інфініті ФХ35" д.н.з. НОМЕР_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до звіту №2013-03-03/004 від 10.04.2013р. розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу "Фольцваген поло" д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП склав 21 075,52грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку, третьою особою складено страховий акт №2013-03-03/004 від 15.06.2013р., відповідно до якого до виплати в якості страхового відшкодування призначено 21 583,50грн., що дорівнює вартості ремонту автомобіля "Фольцваген поло" д.н.з. НОМЕР_1, зазначеній у рахунку-фактурі №СЧ-00207985 від 07.03.2013р. ТОВ "Вік-Експо".

15.06.2013р. між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" укладений акт про проведення заліку взаємних однорідних вимог №36 із додатком №2, відповідно до якого, серед інших, спірне страхове відшкодування зараховано в рахунок погашення наявної у ТОВ "Ілта" як страхувальника перед третьою особою як страховиком заборгованості зі сплати страхових платежів.

23.09.2013р. третя особа звернулась до відповідача з заявою №1587 про виплату страхового відшкодування, на яку отримала відповідь (лист №2250 від 13.12.2013р.), що сума страхового відшкодування буде перерахована за вказаними в заяві третьою особою реквізитами.

25.03.2014р. між третьою особою (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №2503, відповідно до умов якого третя особа передала (відступила) позивачу право вимоги до боржників, серед інших і право вимоги виплаченого страхового відшкодування в сумі 21 583,50грн., а позивач набув право вимоги третьої особи, в тому числі й щодо зазначеної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судами встановлено, що відповідача було повідомлено про перехід до позивача права вимоги спірної суми (що підтверджується засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0305806279949).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).