ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2015 року Справа № 904/4544/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Чернов Є.В. - головуючого, Васищак І.М., Корнілова Ж.О.за участю представників: Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2015 рокуу справі№ 904/4544/14 господарського суду Дніпропетровської області прооскарження дій державної виконавчої служби щодо виконання рішення ухваленого за позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"простягнення 494 242,63 грн.В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року (суддя Манько Г.В.) відмовлено в задоволенні скарги відповідача на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції.
Ухвалу суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення скарги відповідача, визначених нормами ст.ст.25, 65 Закону України "Про виконавче провадження", ст.121-2 ГПК України, п.3.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року (судді: Виноградник О.М., Джихур О.В., Лисенко О.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року залишино без змін.
Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального закону, скаргу на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції задовольнити, визнати дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Журавльова С.Г. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 листопада 2014 року з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4544/14, виданого 15 серпня 2001 року Господарським судом Дніпропетровської області та постанови про арешт коштів боржника від 06 листопада 2014 року з примусового виконання наказу № 904/4544/14, виданого 15 серпня 2014 року Господарським судом Дніпропетровської області такими, що суперечать чинному законодавству; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 листопада 2014 року з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/4544/14, виданого 15 серпня 2014 року, Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06 листопада 2014 року з примусового виконання наказу № 904/4544/14, виданого 15 серпня 2014 року.
Скаржник доводить порушення п. 3.8.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки державний виконавець не перевірив наявність зведеного виконавчого провадження за участю боржника ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» та не отримав від вищестоящого органу рішення про те, який орган буде здійснювати виконання даного виконавчого документу, тоді як у випадку наявності зведеного виконавчого провадження державний виконавець не має права вчиняти будь-які дії з відкриття виконавчого провадження до встановлення органу ДВС, який буде здійснювати зведене виконавче провадження; згідно норм Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств, тому оскільки власником 99,9277 % акцій у статутному фонді ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» є Держава Україна в особі Фонду державного майна України, а арешт майна фактично є складовою процедури звернення стягнення на майно боржника, яке завершується примусовою реалізацією майна, дії державного виконавця є незаконними; оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року було накладено арешт на рахунку ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», серед яких є рахунки зі спеціальним режимом використання, однак відповідно до ч. 5 ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій, тобто грошові кошти на цих рахунках не можуть бути використані на задоволення вимог кредиторів, а тому й на них не можуть бути накладені арешти державним виконавцем; діями державного виконавця порушено порядок відкриття виконавчого провадження, строки направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, надання строку на добровільне виконання виконавчого документа, строк передачі виконавчого провадження в зведене виконавче провадження, прийняття рішення щодо накладення арешту майна і коштів за межами повноважень, що зумовило порушення прав боржника передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»; постанову про відкриття виконавчого провадження боржником було вже після закінчення строку на добровільне виконання, що є порушенням норм ст.ст. 25, 27, 32 Закону України «Про виконавче провадження».
Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 29.07.2014р рішенням господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" м.Дніпродзержинськ про стягнення 494242,63 грн., стягнено з відповідача на користь позивача 409500,02 грн. інфляційних втрат, 84742,61 грн. - 3% річних, 9884,85 грн. судового збору.
Зазначене рішення господарського суду у відповідності до ст. 115 ГПК України набрало законної сили та є обов`язковим на всій території України.
15.08.2014р. на виконання вищезазначеного рішення господарського суду було видано наказ, який 26.08.2014р. направлено стягувачу.
06.11.2014р. державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 45289961 з примусового виконання наказу господарського суду від 15.08.2014р.. Зазначеною постановою було накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу - 504 127,48 грн.
Також, 06.11.2014р. в межах виконавчого провадження № 45289961 державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції була винесена постанова про арешт коштів боржника - ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" в межах суми 504 127,48 грн. на рахунках в кількості 14 штук.
21.11.2014р. відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (а.с.62-80), яку обґрунтував тим, що державним виконавцем були порушені вимоги п.п.3.8.4, 3.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки останнім відкрито провадження попри те, що відносно боржника (відповідача) існує зведене виконавче провадження, при наявності якого державний виконавець не має права вчиняти жодних дій до встановлення органу ДВС, який буде здійснювати таке провадження. Крім того, дії державного виконавця суперечать вимогам ст.ст.1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" відповідно до якої встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств частка держави в яких становить не менше 25%, а оскільки підприємство-боржник (відповідач) є державним з часткою 99,9277%, а арешт майна фактично є складовою процедури звернення стягнення на майно, яке завершується процедурою реалізації, тому дії державного виконавця є незаконними. Також скаржник зазначив, що державним виконавцем був накладений арешт і на рахунки зі спеціальним режимом використання, що суперечить ч.5 ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання".
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження 06.11.2014р. та накладенням арешту на кошти боржника державним виконавцем встановлена наявність зведеного виконавчого провадження, тому постановою від 06.11.2014р. було зупинено виконавче провадження № 45289961, постановою від 19.11.2014р.. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області вирішено передати вищезазначене провадження до обласного відділу примусового виконання рішень (а.с.100-101) та постановою державного виконавця Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ від 27.11.2014р. виконавче провадження № 45289961 передано до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Крім того, відповідно до листа Територіально відокремленого безбалансового відділення І-А типу № 1003/0564 ПАТ "Державний ощадний банк України" від 20.11.2014р. № 1385/1 арешт на розрахункові рахунки відповідача зі спеціальним режимом використання не був накладений.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції Закону України від 28.12.2014р. № 78-VІІІ) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника.
Згідно з п. 3.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі ДВС в межах регіону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, звертається до керівника органу ДВС вищого рівня щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного та визначення органу ДВС, який буде здійснювати виконання зведеного виконавчого провадження.
Отже, постановою про відкриття виконавчого провадження ніяким чином не порушуються права відповідача в розумінні ст.1 ГПК України, жодного доказу, підтверджуючого факт порушення прав скаржника в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України матеріали справи не містять, такі докази не надавались відповідно до ст.33 ГПК України судам обох інстанцій.
Статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001р. № 2864-ІІІ (в редакції ЗУ від 22.12.2011р. № 4212-VІ) визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
Отже, згідно з цим Законом погашення боргу в межах виконавчого провадження може бути здійснено за рахунок звернення стягнення на рухоме майно боржника та/або на його кошти.
В п.3.3 Рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003р. № 11-рп/2003 по справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" зазначено, що такий мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.
Пунктом 3.6 вищезазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що цей Закон не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень; рішення судів про примусове відчуження майна таких підприємств, залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.
Натомість, зазначеним судовим рішенням по цій справі стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, а не звернуто стягнення на майно. Крім цього, скаржником не доведено жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, що арешт накладений на майно, визначене ст.2 вищезазначеного Закону, а отже, на це майно поширюється режим мораторію.
Частиною 5 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника; боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Згідно з ч.5 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.
Отже, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків, про які зазначає останній у скарзі, може бути накладено арешт. Будь-яких винятків щодо інших рахунків Закон України "Про виконавче провадження" не містить.
Сервіси для юристів