ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2016 року Справа № 910/30865/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 13.01.2016 р. (суддя Чинчин О.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.)у справі№910/30865/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 2 560 242 грн. 81 коп. за участю представників: від позивача Волощук П.Ю., довіреність №50 від 06.04.2016 р.від відповідача Чеботарьова І.Г., довіреність №14-124 від 13.05.2014 р.
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення грошових коштів, а саме: 2 417 430 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 142 812 грн. 23 коп. 3% річних.
Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу і, як наслідок, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.
В процесі судового розгляду справи №910/30865/15 позивачем було збільшено позовні вимоги та заявлено до стягнення 181 530 грн. 25 коп. 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2016 р. у справі №910/30865/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 186 527 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 181 527 грн. 79 коп. 3% річних. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало встановлення судами факту порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про розподіл природного газу №14-84-ТН від 30.01.2014 р., внаслідок чого до останнього були застосовані приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнуто інфляційні втрати та 3% річних.
Одночасно, місцевим та апеляційним господарськими судами здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум, у зв'язку з чим позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга позивача обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник, зокрема, стверджує, що наданий ним розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.05.2016 р.
В судове засідання 23.05.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір про розподіл природного газу №14-84-ТН, за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язалось надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
На виконання умов вказаного договору позивачем в період з 28.02.2014 р. по 30.09.2015 р. надавалися відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами.
В свою чергу, відповідачем дані послуги були прийняті, що підтверджується відповідними актами, однак, своєчасної оплати за них останній не здійснив.
Вказані фактичні обставини стали підставою для звернення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" до господарського суду з позовом, в якому товариство, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 % річних у розмірі 181 530 грн. 25 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2 417 430 грн. 58 коп. за період з 21.03.2014 р. по 15.11.2015 р.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В свою чергу, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сервіси для юристів