Постанова ВГСУ від 23.05.2016 року у справі №910/12484/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Справа № 910/12484/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. (суддя Трофименко Т.Ю.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) у справі№910/12484/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17"простягнення 500 483 грн. 90 коп.за участю представників: від позивача:Березова І.Г., довіреність №16 від 12.04.2016 р. від відповідача: Петрусь Ж.М., голова ЖБК "Авіатор-17"; Сенчило В.В., довіреність б/н від 20.08.2015 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" (далі - ЖБК "Авіатор-17") про стягнення 500 483 грн. 90 коп.

За результатами нового розгляду справи №910/12484/13 рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р., вказаний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 152 265 грн. 93 коп. основного боргу, 758 грн. 60 коп. пені, 3 106 грн. 27 коп. інфляційних втрат та 6 800 грн. 11 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані доведеністю факту існування заборгованості відповідача перед позивачем за послуги, надані за договором водопостачання та водовідведення №08762/4-11 від 10.12.2000 р.

При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами визнано, що сторонами в договірному порядку не врегульовано постачання позивачем відповідачу питної води для виготовлення гарячої води.

Одночасно, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до п. 4.1 договору №08762/4-11 від 19.12.2000 р., абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми лише у випадку безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому, безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено.

Крім того, при вирішенні спору, що розглядався в межах справи №910/12484/13, попередніми судовими інстанціями застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ЖБК "Авіатор-17" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга відповідача мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на відсутність повного та всебічного встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами всіх обставин справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 р. касаційну скаргу ЖБК "Авіатор-17" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.05.2016 р.

В судове засідання 23.05.2016 р. з'явились представник позивача за довіреністю, а також представник відповідача за довіреністю і голова ЖБК "Авіатор-17" особисто.

Представник відповідача та голова ЖБК "Авіатор-17" в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.12.2000 р. між ПАТ "КП "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", (постачальник) та ЖБК "Авіатор-17" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11.

За твердженнями позивача, на підставі вказаного договору ним було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення. Однак, відповідач в повній мірі не виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг, що і стало підставою для звернення ПАТ "АК "Київводоканал" з позовом про стягнення з ЖБК "Авіатор-17" 397 942 грн. 92 коп. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 79 588 грн. 58 коп. штрафу, 1 712 грн. 83 коп. пені, 14 243 грн. 33 коп. 3% річних та 6 996 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

На підтвердження своїх позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" надано судам попередніх інстанцій акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, їх вартість та тарифи, за якими проводилися нарахування, дебетово-інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача. Вказані докази в їх сукупності досліджені місцевим та апеляційним господарськими судами.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.