Постанова ВГСУ від 23.04.2014 року у справі №922/2996/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 922/2996/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: Падалко О.О. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Харківські теплові мережі"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 рокута касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 рокуу справі№ 922/2996/13за позовомкомунального підприємства "Харківські теплові мережі"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 37 241,90 грн ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 37 241, 90 грн. вартості за спожиту теплову енергію без достатніх правових підстав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2013 (головуючий - Аріт К.В., судді - Доленчук Д.О., Макаренко О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 37 241, 90 грн заборгованості за спожиту теплову енергію та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 (головуючий - Черленяк М.І., судді - Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення господарського суду в частині задоволення позову про стягнення вартості спожитої теплової енергії у розмірі 9 391, 44 грн. за період з грудня 2006 року до квітня 2008 року скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові у цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з сторін судові витрати.

В касаційній скарзі позивач - комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 9 391,44 грн та в частині стягнення з КП "Харківські теплові мережі" на користь ФОП ОСОБА_4 215, 07 грн. судового збору, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013.

В касаційній скарзі відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм матеріального права, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013, відмовивши в позові та скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 в частині стягнення 27 850, 46 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, у період з 2006 року до 2013 року комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" здійснювалось постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача (загальною площею 111,6 м. кв.), на підставі розпоряджень Харківського міського голови "Про початок та кінець опалювального сезону" 2006-2007 років, 2007-2008 років, 2008-2009 років, 2009-2010 років, 2010-2011 років, 2011-2012 років та 2012-2013 років.

Актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту № ОКТ/509 від 16.04.2008 та № ОКП/530 від 03.06.2008 встановлено, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, яке належить відповідачу на праві власності, теплова енергія використовується без укладання відповідного договору з енергопостачальною організацією.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 36/ТД-7244 та № 36/ТД-4558, яким просив відповідача укласти договір № 3880 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та направляв відповідачу примірники договору (т. 1 а.с. 62, 63), однак ФОП ОСОБА_4 відповіді на лист № 36/ТД-7244 не надала, заборгованості не відшкодувала та теплову енергію не припинила використовувати, а у відповідь на лист № 36/ТД-4558 від 13.10.2009 зазначила що договір, запропонований позивачем до підписання є відмінним від типового договору. Також вказувала, що договірних правовідносин між нею та позивачем не існує, а тому нарахування оплати за послуги, які ФОП ОСОБА_4 не отримувала є безпідставним (т. 1, а.с. 65-67).

Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 175/8530 від 05.11.2012 встановлено, що система опалення приміщення, що належить відповідачу, є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

22.06.2012 позивач надсилав відповідачу вимогу № 998, в якій зазначав, що ФОП ОСОБА_4, не укладаючи договір на постачання теплової енергії, безпідставно споживала її у період з жовтня 2011 р. до квітня 2012 р. Вартість безпідставно спожитої теплової енергії за цей період складає 14 467,47 грн, яку позивач просив сплатити у 7-ми денний строк з моменту отримання даної вимоги.

19.03.2013 КП "Харківські теплові мережі" зверталося до ФОП ОСОБА_4 з листом-вимогою № 268/юр, в якому просило її у семиденний строк сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 9 391,44 грн, що утворилася за період з грудня 2006 року до квітня 2008 року (т. 1, а.с. 22), а 27.05.2013 - з вимогою № 802/17 про сплату 13 382,99 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року до квітня 2013 року (т. 1, а.с. 27).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2012, яке набрало законної сили - 06.11.2012 у справі № 5023/775/12, з відповідача на користь позивача було стягнуто 25 505,20 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з грудня 2006 року до квітня 2011 року, а вимога про стягнення 9 391,44 грн. не була позивачем заявлена за вказаний період, то місцевий суд керуючись ст. 35 ГПК України прийшов до висновку, що позивач не позбавлений права на стягнення вказаної суми у цій справі. Водночас господарський суд відмовив відповідачу у застосуванні позовної давності щодо стягнення 9 391,44 грн. вартості безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії за період з грудня 2006 року до квітня 2011 року на тій підставі, що вона не пропущена, оскільки була перервана з моменту подання позову - 16.02.2012. Отже, місцевий суд керуючись ст. ст. 1212 ЦК України, 1213 ЦК України прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 37 241, 90 грн. вартості безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії

Проте, повністю погодитись з такими висновками місцевого господарського суду неможливо, оскільки вони суперечать вимогам закону.

За змістом ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією" передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої, правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).

Отже, враховуючи те, що відповідач за відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії, самовільно спожиту енергію не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, то місцевий господарський суд, з яким в цій частині погодився і апеляційний суд, на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України правомірно стягнув з відповідача на користь позивач 27 850,46 грн. заборгованості.

Однак, неправильним є висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування позовної давності щодо стягнення 9 391,44 грн, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач довідався про порушення свого права в квітні 2008 року в результаті проведення обстеження системи теплоспоживання нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, власником якого є ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актом № ОКТ/509 від 16.04.2008, а тому в силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності розпочався в квітні 2008 року і закінчився в квітні 2011 року, проте позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів лише в липні 2013 року, тобто з пропуском позовної давності.