ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року Справа № 904/8027/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Алєєвої І.В., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р.у справі№ 904/8027/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акта Банк"простягнення 560 555, 56 грн.
За участю представників:
позивача:Не з'явилися;відповідача:Не з'явилися;третьої особи:Не з'явилися;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2013 р. (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (судді: С.Г. Антонік, Л.В. Чоха, Л.О. Чимбар) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДІІЕПР" (Страховик) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АЛЬЯНС" (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.0014048.03.
Згідно умов Договору відповідач зобов'язався у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити позивачу або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а позивач зобов'язаний сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Застрахований транспортний засіб - марка, модель - LEXUS LX 570, тип т/з - В4, рік випуску - 2011, реєстраційний номер - АЕ 5777 ВА.
За цим договором ризик "Викрадення" застраховано на наступних підставах: викрадення з будь-якого місця застраховано в період часу з 00 годин до 24 годин.
Згідно розділу VII Договору, в редакції додаткової угоди від 25.10.2012 р. до договору страхування, страхова сума транспортного засобу - 696 800,00 грн. У випадку настання страхової події, передбаченої п. 10.3.4. Договору (викрадення), встановлена франшиза у розмірі 20 % від страхової суми. Сума страхового відшкодування складає 696 800 - 696800х20% = 557 440,00 грн.
В ніч з 28 лютого на 01 березня 2013р. було викрадено застрахований автомобіль з вул. Волоської в м. Києві.
Як вбачається зі матеріалів справи, позивач своєчасно, відповідно до умов договору, повідомив про викрадення автомобіля органи МВС та страховика.
За Актом вилучення документів та ключів від транспортного засобу, що був викрадений, складеного страховиком, позивач передав представнику відповідача один ключ від автомобіля, другий ключ був вилучений слідчим.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку.
Листом від 15.03.2013 р. за № 681 відповідач повідомив позивача, що 14.03.2013 р. від СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві отримав відповідь на свій запит про те, що в процесі допиту представника позивача, як потерпілого, з'ясувалося, що технічний паспорт на транспортний засіб знаходився безпосередньо а автомобілі під час викрадення.
Підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання обов'язків, передбачених п.13.2.9 Договору. Згідно якого страхувальник зобов'язався зберігати документи на транспортний засіб при собі (поза транспортним засобом).
Позивач листом від 11.07.2013 р. повідомив відповідача про те, що представник позивача, знаходячись у стресовому стані після викрадення автомобіля та не знайшовши одразу при собі документів на автомобіль, помилково надав слідчому інформацію про знаходження документів в автомобілі. 10.07.2013 р. документи були знайдені і оригінал свідоцтва додається до листа. У зв'язку з цим, просив долучити оригінал свідоцтва до матеріалів справи за страховим випадком та повідомити про порядок виплати страхового відшкодування.
11.07.2013 р. страховиком та страхувальником складено Акт приймання-передачі, за яким страхувальник передав, а страховик прийняв свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Листом від 22.07.2013 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ним не були виконані обов'язки за договором, що підтверджується повідомленням слідчого від 14.03.2013 р., згідно якого технічний паспорт під час викрадення знаходився в автомобілі. Крім того, згідно п.17.4.1 Договору, у разі викрадення транспортного засобу страхувальник зобов'язаний передати технічний паспорт страховику в момент оформлення заяви про настання страхового випадку, що не було виконано.
У зв'язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в сумі 557 440 грн. та 3% річних в сумі 3 115,56 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав для виплати страхового відшкодування, а саме: настання страхового випадку - "викрадення" (незаконне заволодіння ТЗ), виконання позивачем умов договору.
Вищий господарський суд погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Сервіси для юристів