ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2017 року Справа № 904/7506/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016та на постанову Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 14.12.2016у справі№ 904/7506/16Господарського судуДніпропетровської області за позовомКомунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради"доЖовтоводської міської ради Дніпропетровської областіпровизнання незаконним та скасування рішенняза участю представників:
позивача: Брагін Д.О., дов. від 14.02.2017;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі №904/7506/16 (суддя - Ліпинська О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пархоменко Н.В., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі №904/7506/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до п. 1.3 Статуту КП "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради", засновником підприємства є Жовтоводська міська рада.
Жовтоводською міською радою Дніпропетровської області 30.03.2016 прийнято рішення №213-6/VII "Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 24.03.2010 №1192-55/V "Про затвердження Статуту комунального підприємства "Виробниче житлово-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради", яким викладено розділ 7 Статуту КП "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання "Жовтоводської міської ради" викладено в новій редакції, а в розділ 8 до п. 8.3 Статуту внесено зміни.
Предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 30.03.2016 №213-6/VII "Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 24.03.2010 №1192-55/V "Про затвердження Статуту комунального підприємства "Виробниче житлово-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради", при прийнятті якого, як стверджує позивач, не було дотримано положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо оприлюднення проекту рішення за 20 днів до дати його розгляду з метою прийняття.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень Законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Зокрема, суди зазначили, що оскарження невиконання обов'язку оприлюднення інформації здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), а тому доводи позивача відносно порушення під час прийняття оскаржуваного рішення вимог щодо його оприлюднення при вирішенні даного спору господарським судом не досліджуються.
Крім того, дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" на дані правовідносини не поширюється.
При цьому, зважаючи на приписи п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної та комунальної власності", статути і внутрішні положення державних і комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом, а тому спірне рішення прийнято у відповідності до вимог зазначеного законодавства.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Статтею 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.
У відповідності до ст. 78 ГК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення), комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Сервіси для юристів