ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року Справа № 916/962/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. (доповідач), Коробенко Г.П., Мачульського Г.М., розглянувши касаційну скаргу Татарбунарського міжрайонного управління водного господарствана постановувід 23.12.2015
Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Одеської області № 916/962/15-гза позовомТатарбунарського міжрайонного управління водного господарствадотовариства з обмеженої відповідальністю "Амур" пророзірвання договору, за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2015 р. (суддя - Никифорчук М.І.) позовну заяву Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства - задоволено повністю. Розірвано договір про спільну виробничу діяльність від 25.07.2007 р. № 2, укладений між Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства та товариством з обмеженою відповідальність "Амур". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальність "Амур" на користь Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства судовий збір у розмірі 1218 грн.
Постановою від 23.12.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді - Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2015 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.
Сторони не скористались наданим правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.
Як вбачається матеріалів справи, 25.07.2007 р. між Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амур" (сторона 2) укладено договір про спільну виробничу діяльність № 2 по використанню Дмитрівського водосховища площею 119,3 га, розташованого на території Татарбунарського району Одеської області (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору сторона 2 веде господарську діяльність відповідно до законодавства та виконує наступні роботи: експлуатує дзеркало водойму і прибережні захисні смуги згідно Водного кодексу України; зариблює, вирощує і доглядає рибу; охороняє рибу та водойм зі спорудами; благоустроює місто відпочинку; виконує залуження, залісення і охорону прибережної захисної смуги шириною 50 м та інші природоохоронні заходи.
Згідно з п.п. 3.1.2. договору сторона 2 приймає участь у ремонтних роботах, експлуатації, обслуговуванню греблі і гідротехнічних споруд, перелічених в п. 1.3. Сторона 2 повинна до 20 грудня кожного поточного року (в термін дії договору) перерахувати на рахунок № 35222004000706, код 01034188 МФО 828011 УДК в Одеській обл. кошти в сумі 9000 грн. (п.п. 3.1.3 договору).
За умовами п.п. 3.3.1 договору сторона 2 зобов'язана здійснювати заходи збереження гідротехнічних споруд та проводити заходи пропуску весняних та зливових вод; несе відповідальність за збереження в належному стані гідротехнічних споруд: безперешкодно допускати органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, водогосподарські, землевпорядні органи та органи охорони природи до земель водного фонду для виконання їх обов'язків в межах їх повноважень.
Відповідно до п.п. 4.1.2 договору підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; укладення договору з порушенням порядку, встановленого законодавством України.
Положенням п. 4.2 договору передбачено дострокове розірвання договору, яке має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 роки; будь-які зміни або доповнення до договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином представниками обох сторін; реорганізація сторін, зміни підлеглості сторони - 1 не є підставою для зміни або розірвання договору; у разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.
Спори, що виникають під час укладення, зміни, розірвання та виконання цього договору розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку (п.7.1 договору).
Цей договір набув чинності після його підписання сторонами, укладений в 2-х примірниках, кожний на чотирьох аркушах, які мають однакову юридичну силу та які знаходяться у сторін (п.8.1 договору).
Термін дії договору встановлюється з 25 липня 2007 року до 25 липня 2020 року.
Звертаючись з даним позовом про розірвання договору про спільну виробничу діяльність, позивач зазначав, що він неодноразово застосовував пеню, як фінансову санкцію стосовно відповідача, спрямовану на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому. З метою запобігання порушення відповідачем умов договору в частині порушення строків проведення оплати позивач 16.01.2012 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 10, відповідно до якої повідомив останнього про необхідність проведення оплати в 5 денний термін, в сумі 9 000 грн. та 43 грн. пені.
З підстав порушення строків проведення оплати, позивач 13.07.2012 р. звернувся до відповідача з претензією № 15, відповідно до якої зазначив, що за порушення строків оплати останньому було нараховано пеню, станом на 01.07.2012 р. в сумі 1 720,25 грн., яку слід сплатити протягом одного місяця з дня отримання претензії. 28.01.2013 р. позивач втретє звернувся до відповідача з претензією (№ 081/05/02), якою запропонував здійснити оплату суми заборгованості з розмірі 9 000 грн. в термін 5-банківських днів.
Відповіді на зазначені претензії на адресу позивача не надходили.
На виконання п.2.1.8. договору позивачем у складі комісії: голова комісії Шалар В.А. - заступник начальника управління, члени комісії Ушакова С.М. - начальник відділу водних ресурсів, Старенкова С.М. - головний спеціаліст з питань НС Татарбунарської РДА, Златов П.В. - начальник II експлуатаційної дільниці, було проведено обстеження Дмитрівського водосховища. Зі змісту акту обстеження Дмитрівського водосховища станом на 23.10.2014 р. вбачається, що в результаті обстеження встановлено, що в 50 метровій прибережно-захисній смузі Дмитрівського водосховища розміщені побутові відходи в місцях стихійного відпочинку населення, вздовж урізу води спостерігається ріст сорнякової рослинності.
Сервіси для юристів