Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №908/5088/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 908/5088/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справігосподарського суду Запорізької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" додержавного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України простягнення 68 402,72 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Олександров О.П. - дов. б/н від 01.01.2016;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.11.2015 господарського суду Запорізької області (суддя: Місюра Л.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою від 25.01.2016 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Стойка О.В. - головуючий, Бойченко К.І., Татенко В.М.) рішення від 25.11.2015 господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за поставлений товар до господарського суду після спливу строку позовної давності. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до винесення господарським судом рішення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Укрнасінняпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 257, 264, 267 Цивільного кодексу України; ст.ст.32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що відповідно ст.264 Цивільного кодексу України строк позовної давності перервався підписанням відповідачем актом заліку та актом звіряння взаємних розрахунків.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Укрнасінняпром" поставив ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур НААН України товар на суму 33339,78 грн. за видатковою накладною №РН-0000040 від 07.05.2010, рахунком-фактурою №СФ-0000021 від 07.05.2010. Товар отриманий за довіреністю №92 від 07.05.2010.

За ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Укрнасінняпром" про стягнення з ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур НААН України вартості поставленого товару на загальну суму 33339,78 грн., 3% річних в сумі 5357,20 грн. та 29705,74 грн. інфляційних витрат.

Як встановлено господарськими судами в процесі судового розгляду даної справи, відповідач подав заяву про застосування терміну позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові у відповідності до п.4 ст. ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За ч.1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Господарськими судами встановлено, що сторонами не узгоджений строк оплати поставленого товару, тому у позивача виникло право вимоги оплати спірного товару з наступного дня після передання товару відповідачу. До даних правовідносин застосовується загальна позовна давність в три роки.

Отже, враховуючи те, що ТОВ "Укрнасінняпром" з відповідною позовною заявою звернулося у вересні 2015 року, то господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо сплину строку позовної давності на стягнення заборгованості за поставлений товар у 2010 році.

Господарськими судами також встановлено, що акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012, акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.03.2012 та акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2013, на які посилається позивач, як на доказ переривання перебігу позовної давності, не містять посилання на визнання боргу саме за спірною накладною, а є відображенням лише стану бухгалтерського обліку відповідача на вказаний час. Доказів вчинення конкретних дій позивача, що свідчать про визнання відповідачем боргу до моменту спливу строку позовної давності - позивачем не надано.

Відповідно ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України підставою переривання строку позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача про переривання строку позовної давності на підставі ст.264 Цивільного кодексу України через підписання сторонами актів заліку та звіряння взаєморозрахунків.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

За ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.