ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2015 року Справа № 910/15057/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Крашенінніков В.В. дов. від 17.12.2014р. № 48/9-4047від відповідача-1: від відповідача-2:Ярчак І.С. дов. від 11.06.2014р. № 247/03 Цуканова С.Г. дов. від 3.10.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р.у справі№910/15057/14 Господарського суду м.Києваза позовомУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (далі - Управління)до1. Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осібпрозобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі - Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про: 1) визнання припиненими (припинення) правовідносин між Управлінням та Банком за договором застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011р. №1, від 29.03.2012 №2 до цього договору; 2) визнання припиненими (припинення) правовідносин між Управлінням та Банком за договором застави від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2; 3) визнання припиненими (припинення) обтяження рухомого майна перед Банком (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2 сторінці заяви; том 1, а.с.135); 4) зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2-3 сторінках заяви; том 1, а.с. 135-136) перед Банком і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача перед Банком була наявна заборгованість за кредитним договором, який був забезпечений майном (автомобілями у кількості 25 шт.), а також відкритий банківський рахунок, на якому знаходились кошти в достатній кількості для погашення заборгованості за цим кредитом. Оскільки станом до 10.06.2014р. у Банку була призначена тимчасова адміністрація, під час якої Банк не виконував платіжні доручення позивача, направлені на погашення кредитної заборгованості за рахунок коштів, наявних у позивача на відкритому у Банку рахунку, та діяла заборона на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, то Управління 18.06.2014р., тобто після закінчення дії тимчасової адміністрації у Банку, надіслало на адресу останнього заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договором банківського рахунку. Таким чином, позивач вважає, що його заборгованість за кредитним договором була погашена шляхом взаємозаліку, у зв'язку з чим дія договорів застави, які забезпечували зобов'язання за цим кредитним договором припинилася. Однак Банк не вжив жодних заходів з припинення обтяжень вищевказаних автомобілів Управління, чим порушив встановлений частиною 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" строк виконання зобов'язання щодо зняття обтяження.
Заперечуючи проти позову, відповідачі наголошували на тому, що, за змістом статті 602 Цивільного кодексу України та статей 49,52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час ліквідації банку неможливо проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів. Отже, зобов'язання позивача за кредитним договором не припинені, що свідчить про відсутність підстав для зняття спірних обтяжень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. (суддя Сташків Р.Б.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване приписами статей 602,1074 Цивільного кодексу України та статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", застосувавши які місцевий господарський суд дійшов висновку, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому порядку, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, з дотриманням черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, що, в свою чергу, унеможливлює зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку як таке, що призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений цим Законом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог забороняється лише в період запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а будь-яких заборон на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між неплатоспроможним банком під час процедури його ліквідації з клієнтами (кредиторами) такого банку норми розділу VIII (Ліквідація банків) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інші норми чинного законодавства не містять, тому в зв'язку з направленням Управлінням до Уповноваженої особи Фонду Банку заяви №48/9-1851/Мз від 18.06.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 340464,37 грн. вже після запровадження процедури ліквідації Банку, всі грошові зобов'язання позивача перед відповідачем-1 за кредитним договором є виконаними належним чином та в повному обсязі, що також свідчить про припинення договорів застави та обтяжень рухомого майна, які забезпечували зобов'язання за кредитним договором.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 177, 190, 509, 593, 601, 602, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 202 Господарського кодексу України, статей 2, 36, 37, 46, 49, 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 28 Закону України "Про заставу" та статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник з огляду на те, що у спірних правовідносинах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним (пріоритетним) відносно інших законодавчих актів України, наголошує на тому, що цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури, а оскаржуваною постановою кредиторські вимоги позивача, які віднесені до сьомої черги, були погашені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з порушенням встановленого порядку та поза межами діючої ліквідаційної процедури. Крім того, на думку заявника, оскаржуваною постановою передчасно визнано припиненими правовідносини між Управлінням та Банком за договорами застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2, оскільки правовідносини за кредитним договором від 04.11.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400 (основним зобов'язанням) припиненими не визнавалися, як і не визнавався недійсним кредитний договір, що продовжує свою дію.
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області у поданих запереченнях на касаційну скаргу та додаткових поясненнях просить постанову залишити без змін з наведених у них мотивів.
Фонд у відзиві на касаційну скаргу просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2011р. між Управлінням (позичальник) та Банком (кредитодавець) було укладено договір №55/НКЛ-980/2-041111/400 про закупівлю послуг за державні кошти (далі, Кредитний договір) (том 1, а.с.20-23), відповідно до якого Банк зобов'язувався надати позивачу кредит у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1329110 грн., терміном користування по 04.11.2016р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,8% річних для придбання автомобілів, а Управління зобов'язувалось здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти та комісію по ньому.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Управлінням та Банком були укладені договір застави від 05.12.2011р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-1 (том 1, а.с.68-70) з додатковими угодами до нього від 27.12.2011р. №1 (том 1, а.с.71-71), від 29.03.2012р. №2 (том 1, а.с.73-74) та договір застави від 12.02.2013р. №55/НКЛ-980/2-041111/400-2 (том 1, а.с.75-77) (далі - договори застави), згідно з якими Управління передало в заставу Банку належні Управлінню (придбані у власність за рахунок отриманих по Кредитному договору коштів) автомобілі в кількості 25 шт., перелік яких міститься у додатках №1 до договорів застави.
З матеріалів справи також вбачається, що банківське обслуговування Управління проводилося Банком на підставі договору №550-439/10 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 12.05.2010р. (далі - договір банківського рахунку) (том 1, а.с.92-95), за яким Банк відкрив для Управління поточні банківські рахунки №№26008033190001, 26042033190001, транзитні банківські рахунки №№29027033190001, 29026033190002, 2902503390003, 2902403319004, 29023033190005, 29022033190006 і за яким Банк взяв на себе зобов'язання перед Управлінням відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України своєчасно (в день надходження документів) здійснювати усі розрахункові операції.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014р. №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014р. прийнято рішення №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.
В подальшому, на виконання постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014р. №45 про початок здійснення процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.
Листом від 05.03.2014р. №48/9-729/Мз на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку Управлінням були направлені платіжні доручення від 05.03.2014р. №2036 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 05.03.2014р. №2037 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. та від 05.03.2014р. №2038 про сплату процентів в сумі 4516,28 грн. (всього на суму 117972,79 грн.) за Кредитним договором за лютий 2014 року.
Листом від 02.04.2014р. №48/9-1045/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 02.04.2014р. №3025 про сплату кредиту в сумі 112000 грн., від 02.04.2014р. №3026 про сплату процентів в сумі 3416,11 грн., від 02.04.2014р. №3027 про сплату комісії сумі 1456,51 грн. (всього на суму 116872,62 грн.) по Кредитному договору за березень 2014 року.
Листом від 05.05.2014р. №48/9-1368/Мз позивач направив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 05.05.2014р. №4016 про сплату кредиту в сумі 102434,31 грн., від 05.05.2014р. №4017 про сплату процентів в сумі 1728,14 грн., від 05.05.2014р. №4018 про сплату комісії в сумі 1456,51 грн. (всього на суму 105618,96 грн.) за Кредитним договором за квітень 2014 року.
Проте, усі вищевказані платіжні доручення Банком не були виконані.
Відтак, оскільки кошти Банком не були зараховані на позичковий рахунок позивача, відкритий у Банку, фактично заборгованість за Кредитним договором вищевказаними платіжними дорученнями не була погашена.
Позивач зазначає, що станом на 11.06.2014р. (на момент введення процедури ліквідації у Банку) сумарний баланс (залишок) коштів Управління на всіх рахунках у Банку становив 1842080,40 грн., а станом на 18.06.2014р. сумарний баланс (залишок) коштів складав вже 1848911,46 грн.
Сервіси для юристів