Постанова ВГСУ від 23.02.2017 року у справі №922/2780/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 922/2780/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯценко О.В.,суддівБакуліної С.В. Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі№ 922/2780/15Господарського судуХарківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 пророзірвання договору фінансового лізингу та стягнення 245229,66 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Тараненко Г.Ю. дов. від 10.01.2017 №307, - відповідача :ОСОБА_7 дов. від 14.09.2016 №1941,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, а також просило стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 заборгованість з відшкодування збитків, спричинених втратою предмета лізингу з вини відповідача, а саме не отримані лізингові платежі у розмірі 245229,66грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 (суддя Хотинець П.В.) у справі № 922/2780/15 позов задоволено повністю. Розірвано договір фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" заборгованість з відшкодування збитків, спричинених втратою предмета лізингу з вини відповідача, а саме не отримані лізингові платежі у розмірі 245229,66грн та 6122,59грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підтверджені матеріалами справи, та ін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів: Пушай В.І., судді: Могилєвкін Ю.О., Істоміна О.А.) апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.15 у справі № 922/2780/15 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Розірвано договір фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" 245229,66 грн. не отриманих лізингових платежів, як збитків завданих втратою предмету лізингу з вини відповідача. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" 6122,59грн. судового збору

Постанова мотивована тим, що рішення прийнято за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, що порушує його права, передбачені ГПК України. Крім того, апеляційний суд зазначив, що частиною 1 статті 7 та пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості. Згідно з ч. 4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, можливість повернення того, що виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, залежить від умов цього договору та положень закону. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 скасувати з підстав порушення норм права.

Скаржник доводить, що оскільки справа фактично розглядалась тільки апеляційним судом на суддів було покладено обов'язок детально розібратися в обставинах справи і винести обгрунтоване рішення, що не було зроблено в супереч положенням ст.104 ГПК України.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.В. касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" у відзиві доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (лізингоодержувачем) укладений договір фінансового лізингу № 2602/02/14-Р (далі - договір). Згідно з п. 1.1. договору, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в спеціфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Я встановлено судом апеляційної інстанції, позивач свої зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, а саме придбав предмет лізингу автомобіль NISSAN Juke, 2013 р. випуску, № шасі НОМЕР_1, N двигуна НОМЕР_2, № державної реєстрації НОМЕР_3 та передав його у користування відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі від 05.03.2014 р.

Відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" та на виконання умов, передбачених статтею 5 договору, 04.03.2014 між лізингодавецем, як страхувальником та ПАТ СК "Українська страхова група" (страховик) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (договір страхування) терміном на один рік.

Згідно з ст. 4 договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р, лізингоодержувач зобов'язався використовувати предмет лізингу за його призначенням, а саме тримати предмет лізингу у справному стані, дотримуватись відповідних стандартів, технічних умов, не допускати експлуатацію предмета лізингу за умов та способом, що порушує умови договорів страхування та/або правил страхування, або якщо така експлуатація може призвести до ситуації, в якій предмет лізингу стане незатрахованим та/або у страховій компанії виникнуть підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 5 договору, лізингоодержувач зобов'язався належним чином, своєчасно і в повному обсязі виконувати дотримуватися умов договорів страхування та правил страхування страховика, а саме у разі настання з предметом лізингу страхового випадку лізингоодержувач зобов'язався негайно вжити всіх заходів щодо належного оформлення такого страхового випадку, надати необхідні документи для оплати страховиком страхового відшкодування.

Крім того судом встановлено, що 01.08.2014 з предметом лізингу стався страховий випадок - сталася крадіжка, про яку відповідач, із порушенням строків, встановлених договором страхування, заявив лише 01.09.2014 р., про що свідчить лист відповідача про опис обставин настання події. Відповідно до цього листа, незважаючи на таке грубе порушення умов договору страхування, позивачем подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, до страховика.

Відповідно до умов договору страхування, страховик має право проводити розслідування з приводу перевірки наданої інформації і документів стосовно предмета лізингу, факту і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків та виконання страхувальником обов'язків за договором, робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку.

Як зазначив позивач, 11.12.2014 р. від страховика на його адресу надійшов лист № 03/8395 про відмову у виплаті страхового відшкодування, через порушення відповідачем умов договору страхування.

Згідно з ст. 809 Цивільного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також у відповідності до п. 3.7. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р з моменту передачі предмета лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу, до останнього переходять усі ризики пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки при монтажі або експлуатації).

У відповідності до п. 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р втрата предмета лізингу, яка не визнана страховим випадком, відповідно не відшкодовується страховиком, через порушення відповідачем умов договору страхування, розцінюється як збитки лізингодавця, відповідно, зобов'язання лізингоодержувача з відшкодування збитків за договором не припинились та у відповідності з пунктом 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р у лізингоодержувача існують зобов'язання з відшкодування збитків, рівних сумі залишившихся неоплачених лізингових платежів.