Постанова ВГСУ від 23.02.2017 року у справі №910/5860/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/5860/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі№ 910/5860/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доМоторного (транспортного) страхового бюро України3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4провідшкодування шкоди в розмірі 6004,42грн,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Макеєв В.М.- відповідача:не з'явився, - 3-тя особа: не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. (суддя Карабань Я.А.) позов задоволений повністю.

Стягнуту з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ідентифікаційний номер 21647131, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 А, ідентифікаційний номер 30859524, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму страхового відшкодування в розмірі 6 004 (шість тисяч) гривень 42 копійки.

Суд дійшов висновку, що оскільки позивач за договором добровільного страхування сплатив відшкодування за автомобіль пошкоджений з вини особи, яка не застрахувала цивільно-правову відповідальність у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому до позивача в межах суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до МТСБУ на суму у розмірі 6 004, 42 грн відповідно до пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016р. (судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. залишено без зміни.

Моторне (транспортне) страхове бюро України в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити.

За висновками заявника судами неправильно застосовані п. 36.4 ст. 36, пп. "а" п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують його відповідальність.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга моторного (транспортного) страхового бюро України прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

Ухвалою від 09.02.2017 розгляд касаційної скарги моторного (транспортного) страхового бюро України відкладено на 23.02.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та ОСОБА_6, як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 08.07.2013 № 28-0107-13-01506 (надалі - договір), відповідно до якого застраховано майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням, відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим транспортним засобом, життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб (п. 1.1. частини 2 договору).

За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 11.1 частини 1 договору).

11.08.2013 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу Toyota RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить останній та транспортного засобу Hyundai Соларіс, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що належить ОСОБА_8.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 16.09.2013 у справі № 753/13920/13-п ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" суди дійшли висновку, що до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток; за висновками суду відповідач повинен нести відповідальність за особу, винну у заподіянні шкоди, яка не застрахувала цивільно-правову відповідальність у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ІV).

Касаційна інстанція приходить до висновку, що судами при розгляді спору не враховано наступне.

Згідно із Законом № 1961-ІV МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 39.1

статті 39).

МТСБУ має ряд важливих завдань, до яких належить, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом № 1961-ІV (підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39).

Законом № 1961-ІV чітко визначено умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів.

Відповідно до підпункту 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-ІV для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.